Чи знадобиться хірургічний скальпель для нарізки округів?

Коли головний герой фільму «Матриця» двічі побачив одну і ту саму чорну кішку в тому ж ракурсі і з незначним зсувом в часі – він вирішив, що це звичайне дежавю. Натомість, досвідченіші колеги йому дохідливо пояснили, що це не містична випадковість, а планомірний збій в системі. Про неприємні наслідки такого сюрпризу Нео довідався дуже швидко. Для українського виборця теж вже недовго залишилося чекати на наслідки застосування паралельної (змішаної) виборчої системи, несподівана поява якої в 2012 році точно не дежавю. Це свідомо ініційований збій у виборчій системі, який дозволяє маніпулювати нею. Зокрема, повернення до 225 мажоритарних округів створює набагато сприятливіші умови для зловживань, порівняно з тими, що давала процедура голосування в одному загальнонаціональному окрузі  за список з 450 тушок. Це максимально зрозуміло для усіх – і тих, хто буде маніпулювати, і тих, кого будуть маніпулювати.

Що є не настільки очевидним, так це те, що в системі, яка більш придатна для різного роду зловживань – набагато складніше приховати ці зловживання. Адже достатньо відомо про «слабкі місця» мажоритарного голосування в одномандатних округах[1].

Після набуття чинності закону «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року найбільш резонансним є питання нарізки одномандатних округів, кількість яких має бути встановлена ЦВК до 10 квітня 2012 року. В ЗМІ поширюються хвилі чуток про підготовлені в областях «правильні» схеми нарізки округів, які будуть подані ЦВК  на «затвердження». Громадські організації, роблячи крок на випередження, ініціюють публічні обговорення модельних карт округів в регіонах. Усі в передчутті сюрпризів і, гублячись в множині можливих варіантів, намагаються спрогнозувати найжахливіший чи/або найбільш ймовірний з них. Від утворення округів на територіях, які не прилягають одна до одної (частина єдиного округу розміщується окремо від решти округу) або які мають відверто неприродну форму (надмірно видовжені, розтягнуті), до маніпуляцій з кількістю виборців в округах та ігнорування усталеного адміністративно-територіального устрою країни.

Так, гіпотетично, кожен з цих варіантів може спрацювати в Україні. Тим більше, після кричущих інцидентів з паралельними серверами ЦВК у 2004 році сумніватися у тому, що хлопці при владі заради перемоги готові на все, не доводиться. Але для застосування того чи іншого сценарію маніпуляцій з межами округів мають бути серйозні підстави (об’єктивні передумови). Ніхто просто так не буде підставлятися і навмання «різати» територію, не маючи ґрунтовних обрахунків, які б вказували, що такі маніпуляції мають сенс. Для прикладу, жодні зловживання з межами округів не дозволять кандидату від Партії Регіонів виграти вибори у Львові, так само як і кандидату від «Свободи» – в Донецьку.  Для досягнення потрібного результату існують більш ефективні і менш ризиковані механізми.

Здійснити масштабну нарізку округів з метою концентрації голосів своїх прихильників і розсіювання голосів опонентів сьогодні дуже не просто. Вся справа в тому, що останні парламентські вибори в 225-ти мажоритарних округах проводилися аж 10 років тому. І тяглість існуючого електорального циклу була успішно зруйнована новими правилами проведення виборчих кампаній в 2006 і 2007 роках. Відтоді відбулося кардинальне переформатування в середовищі загальнонаціональних політичних еліт і змінилися суспільні настрої на рівні округів. Одні партії з’явилися, інші зникли. Більшість виборців встигли успішно забути прізвища попередніх депутатів обраних в їхніх округах. За відсутності стабільних електоральних тенденцій на рівні мажоритарного округу просто-напросто бракує кількісних і якісних даних для маніпулятивної нарізки округів. Інформації про те, як традиційно голосуються виборці в масштабі України (Центр і Захід проти Схід і Південь) явно недостатньо  для того, щоб нарізати мажоритарний округ під конкретного кандидата чи проти потенційного опонента. Так само як і результати останніх місцевих виборів дають дуже приблизне уявлення про список можливих кандидатів і пріоритети електорату при голосуванні на парламентських виборах. Таким чином, шансів промахнутися в рази більше, ніж «правильно» нарізати округ.

Єдиним серйозним мотивом, який провокуватиме до нарізки мажоритарних округів «під себе» є тенденція до зменшення загальної кількості виборців в Україні. Отже, порівняно з 2002 роком кількість виборців в Україні зменшилася на 1,5 млн – з 38 265 300 до 37 763 367 виборців[2]. Відтак зменшилася і середня кількість виборців, яка припадатиме на кожен округ[3]. В 2002 році середня кількість виборців складала 170 075 осіб[4], станом на 31 січня 2012 року вона становить 163 393 виборців на округ. Таким чином, в ідеалі кількість виборців в кожному з 225-ти мажоритарних округів має дорівнювати 163 тис. осіб. Але законом[5] допускається відхилення у 12%, що становить 19607 виборців. Також в  законі передбачено, що округи утворюватимуться в межах областей, АРК, міст Києва і Севастополя. Таким

чином, ЦВК мала б визначати кількість округів в кожному регіоні шляхом поділу загальної кількості виборців в області на середню кількість виборців в Україні (163 393)[6]. Провівши цю нескладну операцію ми вже сьогодні з’ясовуємо якою б мала бути орієнтовна кількість округів в кожному регіоні на парламентських виборах 2012 року (див. Таблицю). І одночасно можемо порівняємо як зміниться кількість округів у 2012 році порівняно з 2002 роком, у зв’язку зі згаданим вище зменшенням кількості населення.

В результаті у п’яти регіонах України кількість округів має зменшитися: в АР Крим, Луганській, Черкаській і Полтавській області – стане менше на один округ, в Донецькій – аж на два.  Натомість в трьох регіонах кількість округів на один має збільшитися: в Івано-Франківській області, місті Києві і Київській області. Враховуючи, що для 438 тис. виборців, які знаходяться за кордоном одномандатні мажоритарні округи будуть утворені у Києві[7], кількість округів в цьому регіоні орієнтовно збільшиться ще на три і всього нараховуватиме 16 округів.

Таким чином, якщо ЦВК об’єктивно все порахує, то результат нарізки округів найменше буде задовольняти партію, яка займає домінуючі позиції в південній та східній Україні. Такий розподіл кількості виборців призведе до втрати по одному гарантованому мандатів у Криму та Луганській області і двох мандатів в Донецькій. Більше того, подібний розрахунок додає місця у парламенті опонентам, а саме: по одному мандату в Івано-Франківській та Київській області і чотири мандати (якщо зараховувати сюди закордонні дільниці) у Києві. Швидше за все партія влади не захоче бути заручником демографічних тенденцій і тоді їй точно знадобиться хірургічний скальпель для «правильної» нарізки округів. Однак приховати від суспільства таку «операцію» очевидно не вдасться. Маніпуляції ж приносять очікуваний політичний ефект лише у випадку, коли ніхто не знає про їхнє застосування.

Олександр Неберикут,

Львівське представництво «Громадянської мережі ОПОРА»