Друга сесія Львівської міської ради крізь призму депутатських звернень

Кожен місцевий депутат як представник інтересів територіальної громади наділений рядом прав та повноважень, які дозволяють йому ефективніше здійснювати свої функції. Депутатське звернення та депутатський запит – ось основні інструменти роботи, якими користуються депутати місцевої ради, в тому числі – й для корегування та планування порядку денного пленарних засідань ради.

Отож, розгляньмо кожен з них окремо:

Депутатський запит – це підтримана радою вимога депутата місцевої ради до посадових осіб ради і її органів, міського голови, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, які розташовані або зареєстровані на відповідній території, з питань, які віднесені до відання ради.

Депутатське звернення – викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов’язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз’яснення з питань, віднесених до їх компетенції.

Простіше кажучи, депутатські запити та звернення – це можливість місцевого обранця озвучити свої вимоги, прохання та пропозиції у сесійній залі. Попри те, що тимчасовий Регламент ЛМР передбачає для обговорення депутатських запитів до 30 хв. на початку ранкового засідання, насправді їх розгляд триває не менше години.

На пленарному засіданні 2-ї сесії Львівської міської ради 6-го скликання 17 лютого 2011 року було зареєстровано 23 депутатські звернення. 19 з них були озвучені публічно, а 4 – на прохання міського голови з метою економії часу були передані до Секретаріату ради без зачитування. Що стосується партійної приналежності депутатів, які підговували запити, то вона прямо залежить від співвідношення політичних сил, представлених у ЛМР. Тому, кількісно звичайно переважили виступи свободівців. Запити депутатів від «Фронту Змін», якщо рахувати пропорційно до кількості депутатів у раді, значно випередили свободівців. По одному запиту озвучили депутати від «України Соборної» та Республіканської Християнської партії, аж 4 – представник партії «УДАР».

Депутатські запити та звернення – це ще й індикатор ефективної роботи місцевих обранців з виборцями. Адже більшість звернень формуються на підставі прохань, скарг, пропозицій, запитань чи зауважень пересічних мешканців Львова, які звертаються до свого представника у раді із проханнями про допомогу. До прикладу, запити Юрія Кужелюка («Україна Соборна»), Андріяна Гутника, Василя Горона (ВО «Свобода»), Анатолія Крачковського («УДАР»), Богдана Панкевича (Республіканська Християнська партія), Ярослава Музичка, Ростислава Будинського («Фронт Змін») були складені на основі звернень громадян. Інша частина депутатських звернень стосувалася професійної діяльності депутатів та їхніх намагань сприяти повноцінному функціонуванню відповідних галузей (звернення Лариси Василишин, ВО «Свобода»). Ще частина депутатських звернень була пов’язана з питаннями благоустрою (Іван Гринда, ВО «Свобода»), незаконної забудови (Ярослав Музичко, «Фронт Змін») та неефективності використання міських ресурсів (Євген Бєлінський, ВО «Свобода»).

Окремо слід виокремити депутатські звернення, які містили тексти заяв політичних партій. У них партійці намагалися озвучити позицію своєї політичної сили щодо економічних, політичних, соціально-культурних викликів всеукраїнського та місцевого масштабів. Так, Андрій Якимів від «Фронту Змін» запросив колег на обговорення змін до Податкового кодексу, які напрацювала його політична сила, та закликав до активної участі у внесенні своїх пропозицій.

Найбільш плідним у продукуванні заяв стало ВО «Свобода». Перша заява, озвучена Романом Кошулинським, стосувалася запровадження мораторію на пільгове орендування землі та майна у Львові, завдяки чому має наповнюватися місцевий бюджет та забезпечуватися функціонування освітньої галузі. Цікаво, чи заява свободівців не стала своєрідною реакцією на клопотання Українського Католицького Університету щодо звільнення від орендної плати за землю, розгляд якого вже дві сесії поспіль відтерміновується?

Ще одна заява свободівців теж стосувалася освіти, а саме знищення українських шкіл на Луганщині та в Донецьку. ВО «Свобода» запропонувало раді висловити підтримку батькам дітей, які борються проти закриття школи та вимагати від міського голови Красного Луча та голови облдержадміністрації припинити мовний геноцид українців. Третя заява свободівців містила вимогу забезпечити максимально публічне та прозоре заміщення вакантної посади начальника управління освіти ЛМР.

Загалом, депутатські запити та звернення виконують дві важливі функції: контролюючу та функцію залученості або участі. Функція залученості передбачає можливість територіальної громади через своїх посередників у Львівській міській раді – депутатів, впливати на формування порядку денного сесійних засідань. Своїми зверненнями про допомогу до міських депутатів мешканці насправді вказуюють на системні проблеми, які потребують вирішення. Депутати, у свою чергу, направляючи запити та звернення про проблему до відповідних органів та управлінь, сприяють функції громадського контролю за якістю надання послуг комунальними службами та виконавчими органами місцевого самоврядування, за прозорістю та відкритістю прийняття рішень, за рівнем підзвітності органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Ольга Стрелюк, Громадянська мережа ОПОРА, Львів