Право на приватність

Дата: 20.10.2008

Чи знаєте Ви, що

  • Приватність це не злочин
  • У вас є що приховувати
  • Ваш дім – ваша фортеця

Що таке приватність?

Право на приватність, або, як його ще називають, право на повагу до його приватного та сімейного життя є одним з ключових в системі захисту прав людини. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) вважатиметься, що держава виконує свої зобов’язання дотримуватися вимог цієї статті, якщо утримається від дій, що порушують ці права, а також гарантуватиме їх забезпечення.

Так у справі „Ейрі проти Ірландії” (1979), ЄСПЛ вказав, що хоча метою ст. 8 Конвенції про захист прав людини (1950 р.) є, головним чином, захист особи від свавільного втручання з боку державних властей, ця стаття змушує державу не тільки утримуватися від такого втручання: до цього негативного зобов’язання додається також позитивне, яке є необхідним для дійсної поваги особистого і сімейного життя.

Таким чином, держава має не лише утримуватися від безпідставного втручання в приватне та сімейне життя, але й вчиняти певні дії, спрямовані на гарантування поваги до нього. Держави нерідко стверджують, що заради забезпечення правопорядку , безпеки та запобігання терористичним актам потрібно надати її органам додаткові повноваження щодо контролю за життям осіб (запровадити ідентифікаційні номери, надати додаткові можливості щодо перехоплення електронних листів та телефонних розмов тощо). Реалізація права на приватність дозволяє особі захистити певні сфери свого життя від надмірного контролю та втручання з боку держави.

Право на приватність охоплює, зокрема, наступне:

  • свободу від свавільного проникнення та обшуку житла;
  • захист від незаконного перехоплення телефонних розмов та комунікацій;
  • захист від втручання в сімейне життя;
  • захист песональних даних;
  • захист від розголошення конфіденційної інформації про особу;
  • доступ батьків до дітей, народжених поза шлюбом;
  • доступ особі до інформації, яку збирають про неї державні органи;
  • заборону на опроилюднення (без згоди особи) відеокадрів, знятих камерою спостереження , встановленю в публічному місці, тощо;

Право на приватність: міжнародні та національні правові норми

Ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 р.) вказує: „Ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його життя або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання чи таких посягань.”

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р.) зазначає: „Кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції.”

„Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров’я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей”.

Конституція України гарантує:Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Кримінальний кодекс України (ст.162, 163) передбачає настання відповідальності за:

  • Незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян; такі ж дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування.
  • Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер; такі ж дії, вчинені щодо державних чи громадських діячів або вчинені службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації.

Цивільний кодекс України (ст.31, 32) вказує:

  • Фізична особа має право на особисте життя.
  • Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.
  • Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя.
  • Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.
  • Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Захистість своє право на приватність!

Якщо Ви вважаєте, що органи влади порушили Ваше право на приватність Ви можете звернутися:

Телефон: (безкоштовна правова допомога) (032) 243-25-50, (032) 243-04-46

Поштова адреса: а/с 106-66, м. Львів, 79000

Електронна пошта: [email protected]