Партія регіонів поставила крапку у виборчій кампанії на Львівщині

Повірити у те, що Янукович звільнив губернатора Львівщини Василя Горбаля із займаної ним посади через недостатньо ефективну передвиборчу кампанію та невисокі результати виборів для Партії Регіонів на Галичині – не те, що важко, це абсурдно.

Громадянська мережа ОПОРА з 2006 року веде спостереження за підготовкою та проведенням виборів на Львівщині, однак жодного разу не фіксували такого рівня присутності Партії Регіонів у засобах масової інформації, ефірах та на заходах як перед минулими місцевими виборами. Щодо результатів виборів, то слід пам’ятати, що присутність представників Партії регіонів у міських та районних радах Львівщини до 2010р. практично не спостерігалася. Тому важко однозначно сказати, що результат виборів, передусім у районних радах та радах малих міст став програшним:

Дрогобицька міська рада – 2 депутати.

Дрогобицька районна рада – 1

Трускавецька міська рада – 3

Сокальська районна рада – 1

Сокальська міська рада – 1

Золочівська міська рада – 2

Пустомитівська міська рада – 0

Жовківська міська рада – 3

Жовківська районна рада – 14

Перемишлянська міська рада – 0

Самбірська районна рада – 7

Турківська районна рада – 10

Стрийська міська рада – 1

Дещо кращим є результати виборів до Львівської міської та обласної рад, де Партія регіонів отримала 6 (з 90) та 10 (із 116) мандатів відповідно, поступившись ВО «Свобода» та «Фронту змін». Звичайно, якщо брати до уваги, що ВО «Свобода» здобула 55 місць у ЛМР та 41-е у ЛОР, то такий результат виглядає мізерним. Однак якщо зважати на те, що Партія регіонів розпочала активну боротьбу за виборчий електорат лише після призначення Василя Горбаля на посаду голови Львівської обласної державної адміністрації 20 квітня 2010 року, то сумнівно, що хтось інший на його місці міг би покращити результат виборів у місцевих радах.

Перто Писарчук? Можливо, його знають на Львівщині передусім як благодійника та мецената, що є членом Партії Регіонів, однак титул «благодійника» переважає над партійною приналежністю. В таких обставинах він не міг позиціонувати себе по-іншому, адже сприйняття Партії регіонів на Галичині, як чужорідного тіла ще більше підсилилося із обранням Януковича президентом та його подальшими кадровими призначеннями (зокрема, міністра освіти й науки Дмитра Табачника). Можливо призначення Петра Писарчука на посаду голови Львівської облдержадміністрації і заставило б його діяти трохи відважніше і настирливіше, однак такого шансу ніхто не дав, тому власник ринку «Південний» обмежився кампанією на посаду міського голови, та здобув підтримку 20% виборців. Щоправда, питання не призначення пана Писарчука головою ЛОДА вдруге є набагато цікавішим, ніж звільнення Горбаля. Чому керівництво Партії регіонів не довіряє таких повноважень львівському партійцю? Можливо, бояться, що Писарчук стане одноосібним князем, якому підтримка з центру буде не потрібною? Останнє призначення Михайла Цимбалюка – ще раз підтвердило, що Президент шукає різні центри впливу та не бажає зосереджувати владу в руках однієї особи.

Перейдемо до Василя Горбаля. Однозначно, що його призначення весною на посаду голови ЛОДА було тимчасовим, але найкращим кадровим рішення з огляду на період передвиборчої кампанії для Партії регіонів у Львівській області. Першим аргументом, до якого апелювали усі, – це призначення «свого», вихідця із Галичини, який показав себе добрим менеджером, банкіром, встиг відзначитися проведенням кампанії у кандидати на посаду міського голови Києва. Це не рядовий «пішак», це людина, яка має конкретні здобутки, не лише матеріальні.

Про те, що новопризначений голова ЛОДА тимчасовий ставленик теж багато що говорило. Передусім, це його депутатський мандат у ВР, якого той до останнього не бажав складати, а партія не хотіла відбирати. Друге – це швидше показова, аніж реально відчутна кадрова політика у Львівській адміністрації, як обмежилася заміною кількох заступників, прес-секретаря, однак більше планами. Третя ознака, яка стала аргументом для місцевих бізнесменів, частина яких погодилася кандидатувати до місцевих рад від ПР, – це можливість лобіювання їхніх інтересів у Києві особою, хоч і не першою у Партії регіонів, однак і не останньою.

Тепер про саму передвиборчу кампанію. Друковані площі у районних газетах постійно висвітлювали діяльність губернатора Львівщини. Відкриття соціальних магазинів для бідних, святкування Дня Незалежності, походи на футбольні матчі, вручення спортивних нагород та відкриття культурноосвітніх закладів, зустрічі з потенційними інвесторами та послами – скрізь, особливо інформаційно, був присутній голова ЛОДА. Щоправда була інформація про те, що рекламні площі закуповувалися агентством з Києва, та й уся виборча кампанія ПР координувалася із столиці. Таким чином, Василь Горбаль більше вів представницьку політику на Львівщині, завданням якої було очевидно здобути місця у місцевих радах. Чи було у нього тут завдання виграти вибори? Однозначно, що ні, тут давно були визначені інші переможці, однак прощупати грунт та стабілізувати становище в «українському П’ємонті» – ось ціль призначення Горбаля.

Вибори закінчилися, місія Василя Горбаля на Галичині теж, а тут ще й почалися ширитися чутки про те, що депутати-сумісники, які отримали посади у виконавчій владі можуть позбутися мандатів вже 24 грудня. Тепер стало цілком зрозумілим, де Василь Горбаль бажає себе бачити, і де його бачать його ж однопартійці.