Львівська міліція на захисті спадщини ЮНЕСКО

Так виглядає, що ініціатором позову про заборону права на мирні зібрання у Львові є Головне управління МВС у Львівській області. І нехай не вводить нас в оману те, що формально головним позивачем виступав Відділ охорони культурної спадщини Львівської ОДА.

В самому тексті позову лише мимоволі, так би мовити між іншим, згадується про загрозу негативного впливу мирних зібрань на об’єкти культурної спадщини в зоні ЮНЕСКО. І там, де про це йде мова – читаємо якісь нісенітниці. Зокрема, що акції, заплановані на площі Ринок, проспекті Свободи, вулицях Винниченка, 18 і Університетській, 1 “проводяться фактично в центральні частині міста, поряд з пам’ятками архітектури, що включені до списку Спадщини ЮНЕСКО”. Щодо площі Ринок – це правда, але ні університет Франка, ні приміщення ОДА, ні пам’ятник Шевченку не є об’єктами внесеними до Списку ЮНЕСКО. А найближчим до університету Франка об’єктом у Списку ЮНЕСКО взагалі є Собор св. Юра (до якого не менше, ніж 1 км). Маю сумніви, що начальник Відділу охорони культурної спадщини ЛОДА Андрій Левик міг тверезим таке понаписувати. Так само як і дуже сумніваюся, що Олег Сало допустив “самоволку” і не знав про таке креативне творіння своїх підлеглих.

Натомість основне, що оскаржується ініціатором позову – це загроза громадському порядку у зв’язку з “порушенням правил подачі повідомлення про проведення акції”. Охорона культурної спадщини і спадщина ЮНЕСКО тут ні до чого. Це лише оригінальний спосіб маскування судового тиску з боку МВС на учасників мирних зібрань. Тому, заради справедливості, головним героєм судової акції заборони Євромайдану у Львові треба визнати начальника обласної міліції Олександра Рудяка. Якщо ж і він не поінформований про позов в якому ГУМВС у Львівській області виступало в ролі третьої особи на стороні позивача, то Андрія Левика направду можна вважати чи не найвпливовішим чиновником Львівщини.