Як ми обирали попередніх Президентів

31 березня 2019 року українці всьоме обиратимуть Президента. На головну посаду в країні претендує 44 кандидати, що були зареєстровані Центральною виборчою комісією. Жодного разу виборчий бюлетень не містив такої кількості претендентів у президенти. Попри те, що фаворити кампанії відомі, хто стане її переможцем – спрогнозувати важко. Щоб трохи прояснити ситуацію, ми проаналізували результати голосувань попередніх шести циклів і спробували виявити закономірності у здійсненні вибору українцями. Мусимо констатувати, що їх не надто багато.

Співгромадяни часто міняли свої політичні вподобання, причому в межах одного виборчого циклу. Демонстрували високий рівень довіри кандидату, швидко у ньому розчаровувалися та підтримували іншого. Українці швидко забувають політиків, які зникають з екранів телевізорів, обираючи з-поміж тих, які постійно присутні в медійному просторі та мають репутацію сильного керівника. Наше суспільство лише один раз було єдиним у своєму виборі Президента, коли зіткнулися із загрозою втрати незалежності. У решти випадків, чітко прослідковується поляризація електоральних симпатій мешканців різних регіонів країни.

Пропонуємо коротко пригадати як ми обирали попередніх Президентів України.

Вибори Президента 1991 року

За інерцією з часів Совєтського Союзу, підтримку на перших демократичних виборах Президента України здобув член Політбюро ЦК КПУ, голова Верховної ради Леонід Кравчук. Його вже в першому турі підтримали більшість виборців України (61,59 %), за винятком Галичини.

Жителі Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей проголосували за голову Народного Руху України, політв’язня часів СРСР, В’ячеслава Чорновола. Однак вже за два з половиною роки ситуація кардинально помінялася.

Джерело зображення: Wikipedia

Вибори Президента 1994 року

У першому турі дострокових виборів Президента України 1994 року найбільше голосів виборців здобув Леонід Кравчук: 38,36 %. Леонід Кучма посів другу позицію в рейтингу кандидатів з показником у 31,17 %. Досі це єдиний випадок в історії України, коли Президентом було обрано кандидата, який у першому турі виборів набрав менше голосів.

За результатами голосування 10 липня 1994 року, коли відбувся другий тур виборів, за Леоніда Кучму проголосувало 52,14 % українців, що прийшли на дільниці. Другим Президентом незалежної України Кучму обрали передусім жителі сходу та півдня країни, частково центру.

Джерело зображення: Wikipedia

Переважна частина виборців заходу і центру віддали перевагу Леонідові Кравчуку. Причому три області Західної України продемонстрували першому Президентові вищий рівень підтримки, ніж свого часу В’ячеславові Чорноволу. У інших західних областях також збільшилася кількість тих, хто віддали свої голоси за Кравчука. В той же час виборці з інших регіонів країни віддали перевагу новому кандидату – Леонідові Кучмі, що і стало вирішальним фактором у його перемозі.

Вибори Президента 1999 року

У першому турі президентських виборів 1999 року тоді чинний Президент здобув підтримку 36,49 % виборців, друге місце зайняв висуванець Комуністичної партії Петро Симоненко – 22,24 %.

У другому турі виборів, що пройшли 14 листопада 1999 року, Леонід Кучма отримав підтримку 56,25 % виборців, що взяли участь у голосуванні. Цього разу найбільше долучилися до обрання Кучми Президентом виборці Західної України: рівень підтримки в Івано-Франківській області склав 92,17 %, Тернопільській – 92,17 %, Львівській – 91,59 %. Майже стільки ж, як чотири роки тому тут отримав Леонід Кравчук.

Джерело зображення: Wikipedia

На те, що жителі Західної України за 5 років кардинально змінили свої вподобання, було кілька причин. Найголовніші – це вибір між відверто проросійським Петром Симоненком та тим, який їм менше не подобався – Леонідом Кучмою. Водночас під час виборів 1999 року не було чіткої електоральної поляризації в межах різних регіонів.

Вибори Президента 2004 року

Доленосні вибори Президента 2004 року мали найбільшу кількість технічних кандидатів, якщо не брати до уваги цьогорічну кампанію.  Попри те, що два основні конкуренти були відомі заздалегідь: Віктор Ющенко та Віктор Янукович, однозначно передбачити результат виборів було складно. Політконсультанти вдавалися до різних методів боротьби, в тому числі і до реєстрації технічних кандидатів, що давала можливість збільшити представництво «своїх» членів в окружних і дільничних виборчих комісія та контролювати їхню діяльність. Технічні кандидати – це також і додатковий ефірний час для агітації на власну користь та проти основного конкурента.

За результатами голосування у першому турі виборів Віктор Ющенко і Віктор Янукович підтвердили статус основних суперників, решта, за винятком кількох, що вони технічні кандидата. Зокрема, за 20 кандидатів з 24, чиї прізвища були у виборчих бюлетенях, проголосувало менше виборців, ніж було зібрано підписів на їхню підтримку під час висунення. Нагадаємо, що у 2004 році процедура висування та реєстрації кандидатів передбачала збір 500 тис. підписів.

Внаслідок фальсифікації результатів другого туру виборів на користь Віктора Януковича, перший і єдиний в історії України раз, ми мали досвід переголосування другого туру. Він відбувся 26 грудня 2004 року, президентом був обраний Віктор Ющенко, який отримав підтримку 51,99 % виборців. За Віктора Януковича проголосувало 44,2 % українців, що взяли участь у волевиявленні.

Джерело зображення: Wikipedia

Негативним наслідком виборчої кампанії 2004 року стало глибоке вкорінення не лише у медійному, але й у побутовому дискурсі пересічних українців  маніпуляції про наявність Східної та Західної України, протиставлення Донбасу Галичині, україномовних громадян російськомовних, націоналістів-бандерівців поціновувачам «руського міру». Постійне актуалізація цих маніпуляцій, через 10 років призвела до розстрілів мирних людей на Майдані, та до втрати частини території держави.

Вибори Президента 2010 року

Розчарувавшись впродовж 2005-2009 рр. у президенстві Віктора Ющенка, на чергових виборах 2010 року за нього проголосувало лише 5,45 % виборців (1 341 539). У другий тур виборів вийшли Віктор Янукович та Юлія Тимошенко, колишня соратниця В. Ющенка, яка побудувала свою кампанію на критиці діяльності тоді чинного Президента.

Географічно результати другого туру виборів 2010 року були схожими на результати 2004 року, однак підтримка Віктора Януковича на сході та півдні України зросла на кілька відсотків, що і забезпечило йому перемогу. Регіони, які у 2004 році більшість своїх голосів віддавали за Віктора Ющенка, у 2010 році переважно підтримали Юлію Тимошенко, проте менш активно.

Ілюстрація до книги “Вибори Президента 2010”, © Юлія Федорович, ГМ ОПОРА

Не останню роль зіграла проти Юлії Тимошенко можливість голосувати проти всіх та факт попередніх домовленостей про «ширку» між ВО «Батьківщина» та Партією регіонів. Частина українців сприйняли другий тур президентських перегонів як «вибір без вибору». Внаслідок цього, більше мільйона виборців (4,36 %) проголосували «Проти всіх», Віктор Янукович здобув підтримку 48,95 % тих, що прийшли на дільниці, Юлія Тимошенко – 45,47%.

Вибори Президента 2014 року

Відмова Віктора Януковича у 2013 році від європейського напрямку розвитку України призвела до спротиву частини суспільства його діям, виникненню Євромайдану, розстрілу протестувальників та втечі Президента з країни. Перемогу на позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 року здобув Петро Порошенко, отримавши в першому турі підтримку більше 50 % виборців. Юлія Тимошенко, яка з серпня 2011 по лютий 2014 року перебувала у місцях позбавлення волі, не була активним учасником політичного процесу, і як наслідок, втратила підтримку населення. За неї проголосувало лише 12,81 % виборців.

Вибори Президента 2014 року стали першими в історії України, коли виборці різних регіонів більшість голосів віддали за одного кандидата. Звичайно відсоток підтримки різниться, наприклад, у Львівській області він становив 69,92, а в Луганській – 33,17, однак у всіх без винятку областях Петро Порошенко став лідером за кількістю отриманих голосів.

Джерело зображення: Wikipedia

Судячи з кількості зареєстрованих ЦВК кандидатів (44!!), основні претенденти на пост Президента готуються до серйозної боротьби. Зрозуміло, що частина претендентів орієнтуються на парламентські вибори, інші – виконують функції та ролі технічних, тому розклад сил серед важковаговиків надто не зміниться.

З огляду на попередні тренди, варто очікувати, що у другому турі виборів зустрінуться Петро Порошенко і Юлія Тимошенко. Добре впізнавані, з політичним та управлінським досвідом, мають реноме сильних особистостей. Разом з тим, уявлення нового покоління виборців про прийнятного кандидата можуть суттєво різнитися від тих, що були 28 років тому. Навряд чи українці серйозно б розглядали кандидатуру Володимира Зеленського на пост глави держави у 1991 році, попри те, що він медійна персона та популярний артист. Але часи змінюються, як і технології. Тішить те, що жоден з цих кандидатів не стане причиною поляризації суспільства чи поділу на Північ-Південь чи Захід-Схід. Хоча на всіх попередніх виборах ця технологія спрацьовувала безвідмовно.