Діяльність Львівської обласної і міської рад в умовах воєнного стану. Дострокове припинення депутатських повноважень і зміни у керівництві

На третьому році повноважень, півтора з яких припадає на повномасштабне російське вторгнення на територію України місцеві ради у Львівській області хоч і перебувають у глибокому тилу, проте відчувають негативні наслідки для належного виконання представницьких функцій. Запровадження воєнного стану і як наслідок обмеження функціональних повноважень й накладання бюджетних обмежень призвели до конкуренції з виконавчими органами та військовими адміністраціями, а також послабили роль представницьких органів місцевого самоврядування.

Станом на сьогодні Львівські обласна та міська ради зазнали змін у структурі та персональному складі депутатських корпусів, а також у їх керівництві. Проте перш ніж перейти до аналізу змін варто пригадати, якою були обидва склади рад восьмого скликання за підсумками місцевих виборів 2020 року.

Партійне представництво рад

До складу Львівської обласної ради восьмого скликання увійшло дев’ять політичних партій (як і попереднього скликання), які розділяють між собою 84 депутатських мандати. Найбільше їх отримала партія «Європейська Солідарність» – 28. Інші партії мають значно менше мандатів: Об’єднання «Самопоміч» і «Слуга народу» – по 9, ВО «Батьківщина» та «Голос» – по 7, «Народний рух України», «Українська галицька партія», ВО «Свобода» і «За майбутнє» – по 6.

Спершу ситуативну більшість в ЛОР формували фракції політичних партій «Європейська Солідарність», «Слуга народу», ВО «Батьківщина», Народний рух України, Українська галицька партія та «Голос», які підписали меморандум про співпрацю. В опозиції перебували інші три фракції. Головою ради було обрано Ірину Гримак («ЄС»), яка обіймала цю посаду до 6 квітня 2023 року, тоді як першим заступником став Євген Гірник (ВО «Батьківщина»), а заступником – Юрій Холод («Слуга народу»). У підсумку НРУ відмовився голосувати за заступників голови ради, оскільки за попередніми домовленостями посаду заступника мав отримати голова фракції Роман Филипів, проте у підсумку цю посаду було віддано представнику партії влади.

Однак у 2021 році розподіл сил у раді почав змінюватися, і в результаті «Європейська Солідарність» втратила контроль над процесом прийняття рішень. Причиною цього стала конкуренція між керівництвом ради і й державної адміністрації. В результаті цієї конкуренції, міжпартійної боротьби і внутрішньопартійних конфліктів у Львівській обласній раді з кінця 2021 року не було дієвої більшості, а діяльність самої ради маргіналізувалася. У такому стані обласну раду застала повномасштабна війна, але з тією умовою, що новостворена обласна військова адміністрація отримала додаткові повноваження у зв’язку із впровадження воєнного стану, зокрема в бюджетній сфері, що ще більше знецінило депутатський корпус.

Поточне восьме скликання Львівської міської ради суттєво відрізняється від попереднього. За результатами місцевих виборів 2020 року чинний мер Андрій  Садови вчетверте поспіль переобрався на цю посаду. Натомість він втратив власну більшість у міській раді, яка зберігалася протягом 2015-2020 років. У поточному скликанні більшість формують опозиційні до мера фракції «Європейська Солідарність» та ВО «Свобода», які нараховують 32 із 64 депутатів. Водночас мерська партія «Об’єднання “Самопоміч”» перебуває у меншості – 17 депутатів. Крім цього, у місцевій раді є ще дві менші фракції – партій «Голос» (8 депутатів)і «Варта» (7 депутатів).

Після 24 лютого 2022 року у депутатському корпусі Львівської міської ради не відбулося жодних структурних змін чи міжфракційних переходів. Водночас варто звернути увагу на одну важливу кадрову проблему – вивільнення посади секретаря ради Львівської міськоїради, яку обіймав Маркіян Лопачак. На початку березня він добровольцем пішов до лав Збройних сил України, а тому склав свої депутатські обов’язки. 5 березня 2022 року Андрій Садовий підписав розпорядження №200, яким у зв’язку із призовом на військову службу Маркіяна Лопачака наказав «увільнити від виконання посадових обов’язків із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку».

На час  його відсутності обов’язки секретаря Львівської міської ради поклали на директорку департаменту «Секретаріат ради» Марту Рудницьку, що викликало заперечення частини депутатського корпусу. Профільна комісія з питань законності і депутатської діяльності розглядала це питання на своєму засіданні, проте не отримала підтримки членів комісії, зокрема представника ВО «Свобода». Ймовірно, ця партія побоювалася втратити посаду секретаря ради, яку донедавна обіймав їхній однопартієць. Замість Лопачака не обрали когось іншого, а тому ця посада досі лишається у «підвішеному» стані.

Дострокове припинення повноважень депутатів

Протягом діяльності поточного скликання Львівської обласної та міської рад 10 зі 148 депутатів достроково склали свої повноваження, що становить майже 7% усього депутатського корпусу обох місцевих рад. Це шість обранців обласної ради і чотири – міської ради. По відношенню до ще чотирьох депутатів обласної ради з кінця 2021 року триває судове оскарження ними рішення Української Галицької партії щодо відкликання їх згідно з процедурою народної ініціативи.

До 24 лютого 2022 року у Львівській обласній та міській радах поточного скликання лише два депутати припинили свої повноваження достроково. Перший з них це перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко, який за власним бажанням написав заяву про відмови від депутатського мандату у зв’язку із суміщенням представницького мандату з керівною посадою у виконавчих органах міської ради. Замість нього у квітні 2021 року депутаткою стала наступна по списку партії Об’єднання «Самопоміч» Анна Дідух. Другою була депутатка Олена Пасевич, яка померла у березні 2021 року і замість неї у червні того ж року депутатом став наступний по списку кандидат фракції «Європейська Солідарність» Антін Бурковський.

Водночас після повномасштабного російського вторгнення повноваження восьми депутатів були припинені достроково. Війна та воєнний стан мають безпосередній та основний вплив на збільшення кількості таких випадків. Проте підстави для цього були різні.

Спроба відкликання депутатів

Усе розпочалося ще у кінці 2021 року, коли Українська Галицька партія ініціювала відкликання 5 з 6 депутатів своєї фракції у Львівській обласній раді, звинувачуючи їх у діяльності у супереч політиці партії та політичній корупції через співпрацю з «Європейською Солідарністю» для формування більшості. Цей процес триває до наших днів через оскарження ними рішення партії у судовому порядку, спершу у Львівському окружному адміністративному суді, а далі у Верховному суді України: 

• судова справа за позовом Тараса Чолія № 380/4157/22; 
• судова справа за позовом Івана Щурка № 380/4165/22; 
• судова справа за позовом Марії Кульчицької-Волчко № 380/4166/22; 
• судова справа за позовом Віталія Андрейка № 380/9838/22).

Розгляд справи Юрію Фольварочного був призупинений і згодом закритий у зв’язку з написання ним особистої заяви про складання депутатського мандату. У справі Тараса Чолія Восьмий апеляційний адміністративний суд замінив захід забезпечення позову першої інстанції (зупинення рішення вищого керівного органу партії УГП) був замінений судом апеляційного інстанції на інший захід забезпечення (заборона Львівської обласної ТВК проводити заміщення наступного за черговістю кандидата по списку УГП). Таким чином провадження у справі було призупинено на час перебування Тараса Чолія на військовій службі у Збройних силах України (хоча за непідтвердженою інформацію віднедавна він більше не є службовцем збройних сил). Хоча де-юре він досі залишається депутатом обласної ради, проте позбавлений можливостей належно виконувати депутатських обов’язків, а його мандат не можна замістити наступним кандидатом по списку Української Галицької партії. Тому через політичну невизначеність такий депутатський мандат можна назвати «підвішаним». Як зрештою у випадку інших трьох депутатів фракції УГП, справи яких також розглядаються у судах, хоча з дуже відмінною судовою практикою.

Віталій Андрейко наразі залишається депутатом обласної ради, проте не може брати участь у пленарних засіданнях, хоча ситуація може змінитись залежно від майбутніх рішень суду. Він виграв у двох інстанціях у справі забезпечення позову, а тому рішення партії про його відкликання наразі зупинене. Водночас судове оскарження по суті Андрейко програв у першій інстанції, оскільки суд вирішив, що депутат передчасно звернувся за судовим захистом, адже на момент звернення до суду не було прийнято жодного рішення ТВК про заміщення його депутатського мандату. На апеляцію цього судового рішення до другої інстанції Восьмого апеляційного адміністративного суду він закрив провадження, оскільки на думку колегії суддів дана справа не підпадає під адміністративну юрисдикцію. А тому сьогодні справа по суті перебуває на касації у Верховному суді України. Тим часом Українська галицька партія до подачі Андрейком касації подала документи до Львівської обласної ТВК про заміщення його депутатського мандату наступним по списком кандидатом Володимиром Гавроном. Проте через наявну практику ЦВК та за замовчуванням ТВК вони, ймовірно, не братимуть до розгляду звернення та скарги до завершення розгляду цього питання у судах і залишать їх без розгляду по суті.

Марії Кульчицької-Волчко залишається депутаткою облради і має право брати участь у пленарних засіданнях ради. Вона виграла усі три судові інстанції у справі забезпечення позову, а також отримала позитивне рішення першої інстанції у Львівському окружному адміністративному суді, який визнав рішення УГП про її відкликання неправомірним. Партія подала апеляцію до ВААС для оскарження рішення першої інстанції.

Іван Щурко також залишається депутаткою облради і має право брати участь у пленарних засіданнях ради. Він виграв справу про забезпечення позову у перших двох інстанціях, а тому наразі рішення партії про його відкликання зупинено. Тому, ймовірно, УГП буде подавати касацію до ВСУ у справі про скасування забезпечення позову. Водночас щодо розгляду справи по суті, то вона щойно перебуває у першій інстанції, а тому чекати кінцевого судового рішення по відкликанню Івана Щурка доведеться довше, аніж інших трьох депутатів фракції УГП, яких партія намагається позбавити мандатів.

Відмова від мандату за власним бажанням

Серед інших спроб відкликання депутатів за народною ініціативи були заяви у квітні 2023 року керівництва Львівської територіальної партійної організації «Європейська Солідарність» про виключення з партії та позбавлення мандата депутата Львівської облради Олександра Ганущина через його активну участь у відставці голови ради Ірини Гримак. Проте далі розмов ця справа не пішла і уже під час щорічної обласної партійної конференції голова обласного партійного осередку та народний депутат Олега Синютки повідомив, що «Європейська Солідарність» тимчасово не ініціюватиме процедури відкликання у зв’язку з тим, що Ганущин перебуває зараз на службі у Збройних силах України.

Серед основних причиною дострокового припинення повноважень найчастіше це було зумовлено добровільними заявами самих обранців про складання депутатських повноважень. Першим заяву 6 травня 2022 року написав депутат фракції «Європейська Солідарність» та бізнесмен Григорій Козловський, яка була проголосована обласною радою у червні. Наступним був його однопартієць Микола Седіло, який виїхав за кордон у перші дні повномасштабного вторгнення і досі не повернувся в Україну. У листопаді минулого року його заява була проголосована депутатами і з цього часу його депутатський мандат також залишається вакантним. 31 січня 2023 року заяву про складання депутатських повноважень написав вже згадуваний Юрій Фольварочний з фракції Української Галицької партії. 9 лютого заяву про складання мандату написала представниця фракції «Голос» Іванна Герус через неможливість суміщати депутатські обов’язки і роботу у благодійному фонді «Право на захист», куди вона пішла працювати після початку повномасштабного вторгнення. Проте за цю заяву обласна рада проголосувала щойно аж у липні, а тому депутатка продовжувала виконувати депутатські обов’язки. Жоден із цих мандатів досі не заміщений і замість них досі не призначили наступних кандидатів по списку, оскільки процес саботує Львівська обласна територіальна виборча комісія.

Поміж депутатів Львівської міської ради єдиний, хто за власним бажанням відмовився від депутатського мандату після повномасштабного вторгнення Ігор Шолтис, який написав заяву у лютому 2023 року у зв’язку із службою у Збройних силах України. Це єдиний обранець, після добровільного складання депутатських повноважень якого було призначено наступного по списку партії «Голос» Тараса Репицького.

Двоє депутатів достроково припинили свої повноваження у зв’язку із їхньою смертю. У кінці 2022 року помер депутат Львівської обласної ради фракції «Європейська Солідарність» Володимир Квурт, а 6 січня 2023 року помер депутат Львівської міської ради з цієї ж партії Юрій Гринів. Проте на відміну від першого обранця, замість представника міської ради вже у квітні цього року депутаткою стала наступна по списку «ЄС» Ірина Бжезінська.

Серед підстав дострокового припинення депутатських повноважень є один випадок, який пов’язаний з обвинувачувальним вироком суду. Вищий антикорупційний суд України у жовтні 2022 року засудив на 6 років з конфіскацією майна колишнього начальника міжрегіонального управління Міністерства юстиції та депутата Львівської обласної ради від «Європейської солідарності» Михайла Дзюдзя. Згідно прямої норми закону він автоматично був позбавлений депутатських повноважень, проте досі цей мандат не заміщений з тих самих політичних причин, що інші й вище згадані «підвішані» мандати.

«Підвішані» депутати

За період дії воєнного стану у Львівській обласній раді склалась дивна ситуація, коли повноваження депутатів з різних причин були припинені достроково, проте натомість жоден вакантний мандат не був заміщений наступними по списку кандидатами. Таким чином виникла ситуація своєрідних «підвішаних» мандатів, коли частина обранців уже не депутати, а інші ще не депутати. В результаті склад обласної ради фактично зменшився з 84 до 78 депутатів, що має свій негативний вплив на її діяльність і розподіл політичних сил у раді.

Станом на сьогодні у Львівській обласній раді шість «підвішаних» депутатських мандатів, тоді як доля ще чотирьох представників УГП досі вирішується у судах. Детально цю ситуацію було проаналізовано в окремому матеріалі, у якому було проаналізовано причини проблеми, яка триває з червня 2022 року. Про те, що вона має політичні причини, а не зумовлена воєнним станом або іншими обставинами війни вказує той факт, що два депутати Львівської міської ради, повноваженння яких були припинені достроково на початку 2023 року їхні мандати через кілька місяців були заміщені наступними по списку кандидатами, тоді як в обласній раді цей процес блокується більше року і досі не зрушив з місця.

Проблема має виключно політичні причини протистояння керівництва Львівської обласної військової адміністрації і колишнього керівництва та більшості Львівської обласної ради, в основі якого лежить протистояння між представниками правлячої «Слуги народу» і опозиційної «Європейської Солідарності». Водночас, крім конкуренції партій за владу тут також мають місце корпоративні інтереси окремих груп впливу, які лобіюють заміщення на вакантні депутатські мандати окремих кандидатів, а тому також намагаються впливати на членів Львівської обласної територіальної виборчої комісії. Через усі це обласна рада є неефективним та слабо керованим представницьким органом, а реальна влада належить керівництву Львівської обласної військової адміністрації.

Загалом робота Львівської обласної територіальна виборча комісія значною мірою відтворює розподіл політичних сил у Львівській обласній раді та безпосередньо залежить від політичних процесів, які відбуваються в ній. Через те, що виборчі комісії формують за принципом партійного представництва, їхня структура частково відтворює представницькі органи, депутатів яких вона призначає своїми рішеннями. А там, де вона відрізняється, дуже швидко перегруповується до актуального політичного розкладу сил в обласній раді шляхом скуповування членів комісій від так званих технічних політичних партій.

Упродовж останніх півтора року неповноважність складу стала звичною у роботі виборчої комісії. Спостереження за її діяльністю дозволяє стверджувати, що з червня 2022 року вона займається саботажем та імітацією діяльності. Питання про визнання обраними наступних за черговістю кандидатів у депутати згідно з виборчим законодавством мали б бути розглянуті комісією протягом 30 днів, проте через її неспроможність цей розгляд щоразу переноситься.

Зазвичай більшість засідань Львівської обласної ТВК за цей час або не відбувалися через відсутність кворуму (члени комісії просто не приходили), або ж кворум був, проте комісія не спромоглася ухвалити жодного важливого рішення через відсутність підтримки більшості голосів (десять членів комісії або й більше). Для кращого розуміння: партія влади «Слуга народу» і тепер опозиційна до неї «Європейська Солідарність» контролюють орієнтовно по вісім членів виборчої комісії, що не дає жодній із них одноосібного контролю над роботою ТВК. Через те, що не було вказівки партійних штабів, або через те, що жодна сторона не могла зібрати необхідної кількості голосів. Як результат одна зі сторін блокувала другій можливість ухвалення рішень. Через бездіяльність Центральна виборча комісія давно мала б розпустити діючий склад комісії, проте це залежить від політичних домовленостей між конкуруючими сторонами – «Слуга народу» і «Європейська Солідарність» на національному рівні.

Відкритим залишається питання, чи вплине в майбутньому на ефективність роботи ТВК обрання нового голови Львівської обласної ради, що ще раз підтвердить факт безпосередньої взаємозалежності процесів, які відбуваються у виборчій комісії, від ситуації в обласній раді.

Депутати-військовослужбовці

На завершення доречно також згадати про депутатів Львівської обласної та міської рад, які несуть службу у Збройних силах України. В обох радах таких 15 обранців, що становить 10% усього депутатського складу обох місцевих рад. За винятком Юрія Фольварочного та Ігоря Шолтиса, які через певний час відмовились від депутатського мандату, усі інші при цьому паралельно залишаються депутатами місцевих рад і час-від-часу приїжджаючи на засідання обласної або міської рад.

Загалом сьогодні на військовій службі десять депутатів Львівської обласної ради і п’ять депутатів Львівської міської ради.

До складу підрозділів територіальної оборони і ЗСУ вступили п’ятеро депутатів з фракції ВО «Свобода» Маркіян Лопачак, Руслан Кошулинський, Андрій Тягнибок (з міської ради), Михайло Байтала та Едуард Леонов (з обласної ради), а також  четверо депутатів фракції «Європейська Солідарність» – Степан Буняк, Олександр Ганущин, Євген Швед (з обласної ради) і Тетяна Шевченко (з міської ради). Пішли служити двоє обранців від фракції Народного Руху України в обласній раді Роман Филипів та Богдан Гагалюк і ще двоє від Української Галицької партії – Тарас Чолій та Юрій Фольварочний.

Також пішов на військову службу депутат Львівської обласної ради від Об’єднання «Самопомочі» Олександр Кобзарев і колишній представник фракції «Голос» у Львівській міській раді Ігор Шолтис.

Водночас серед діючих депутатів обласної ради є кадрові військові, які були в Збройних силах раніше раніше – ще до початку великої війни. Роман Дмитришин з «Голосу» є військовим медиком, Павло Ткачук від «Слуги народу» багато років очолює Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, а Олександр Тіщенко від «Слуги народу» донедавна обіймав посаду начальника Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (обласний військкомат).

Обласна рада у пошуку голови

Після повномасштабного вторгнення відбулись суттєві зміни у керівництві Львівської обласної ради і незначні у Львівській міській раді. Якщо у другому випадку це зумовлено виключно обставинами війни, то у першому це є результатом міжпартійної конкуренції та політичної кризи, яка зумовлена тими ж самим факторами, що й проблема з «підвішаними» депутатськими мандатами в обласній раді. Можна стверджувати, що обидва процеси взаємопов’язані і є елементами єдиної внутрішньо політичної боротьби.

Перші ознаки майбутньої політичної кризи в обласній раді проявили себе вже на початку 2021 року, які суттєво загострились після 24 лютого 2022 року. Сформована на початку каденції строката більшість у складі п’яти фракцій довкола найбільшої фракції «Європейська Солідарність» виявилась тривкою та нестабільною. У 2022 році вона припинила своє існування, тоді як нова коаліція так і не була створена.

В умовах неконтрольованості ради її керівництвом депутатський корпус після запровадження воєнного стану перейшов у режим ручного керування, зокрема, за участі керівництва ЛОВА. Робота ради була і залишається нестабільною, голосування відбуваються ситуативно, політичні союзи змінюють конфігурацію залежно від питання, що розглядається у порядку денному. Таким чином «Європейська Солідарність» опинилась в опозиції, а кількість депутатів у її фракції фактично зменшилась з 28 до 24 депутатів, оскільки четверо з шести «підвішаних» незаміщених депутатських мандатів належать «ЄС». Крім цього без голів тривалий час залишаються чотири депутатські комісії – з питань комунального майна, з питань інженерного господарства та ЖКГ, з питань освіти і бюджетна.

Апогеєм цього протистояння стала відставка 6 квітня 2023 року голови обласної ради представниці «Європейської Солідарності» Ірини Гримак, яка була обрана на посаду на початку каденції зусиллям щойно сформованої ситуативної більшості. Якщо за призначення її головою у грудні 2020 року проголосувало 61 депутат з шести фракцій, то за відставку Гримак проголосувало 48 обранців з усіх фракцій, крім «Європейської Солідарності». Хоча самого рішення про відсторонення та висловлення недовіри не приймалось.

Формальною підставою для дострокового припинення повноважень голови облради було визнання незадовільною її роботу за підсумками заслуховування річного звіту за два роки роботи на посаді – «Про звіт голови обласної ради» – без припинення її повноважень депутата ради. Депутати більшості фракцій, у тому числі колишні союзники, жорстко розкритикували її діяльність. Якщо для ЛОВА та представників фракції «Слуга народу» це було частиною давнішого міжпартійного конкуренції та боротьби за повноваження, то для представників інших фракцій це було як результатом накопиченого невдоволення до Ірини Гримак через її неспроможність відстоювати інтереси депутатського корпусу у протистоянні з обласною адміністрацією, так і до керівництва «Європейської Солідарності», зокрема до голови Львівської територіальної партійної організації та народного депутата Олега Синютки.

У результаті дострокового припинення повноважень Ірини Гримак тимчасові обов’язки голови обласної ради автоматично перейшли до першого заступника Євгена Гірника, який був обраний по списку ВО «Батьківщина». На початку він навіть встиг дати інтерв’ю, у якому анонсував ряд реформ у Львівській обласній раді. Проте на практиці він періодично ділився цими тимчасовими обов’язками із заступником Юрієм Холодом.

Водночас не публічно відбувались розмови про кандидатури тих, хто може стати новим головою обласної ради. Серед найбільш ймовірних кандидатів розглядали голову фракції «Голос» Ростислава Добоша і представника фракції ВО «Батьківщина» Назарія Сумала, які висловлювали готовність зайняти вакантну посаду. Крім цього звучали прізвища представника «Слуги народу» Юрія Холода, Народного Руху України Романа Филипіва, а також представника «Європейської Солідарності» Олександра Ганущина, який з 2021 року перебуває у внутрішньопартійній опозиції. Було припущення, що формування нової більшості для голосування за кандидатуру нового голови ради може також стати підставою для розблокування процесу заміщення «підвішаних» депутатських мандатів.

Проте пройшло не повні три місяці, коли новим тимчасово виконуючим обов’язків голови Львівської обласної ради за посадою став діючий заступник голови Юрій Холод. 30 червня цього року Євген Гірник подав заяву про складання повноважень першого заступника голови обласної ради без припинення повноважень депутата обласної ради, однак станом на сьогодні обласною радою не прийнято остаточне рішення з цього питання. Крім цього того ж дня на підставі власної заяви він вийшов з депутатської фракції ВО «Батьківщина» і став позафракційним депутатом, що було озвучено 4 липня на черговій сесії обласної ради. Таким чином, незважаючи на відсутність згоди серед фракцій про формат нової ситуативної більшості та кандидатури нового голови, партії «Слуга народу» вдалось зберегти посаду в президії ради, а також отримала контроль над керівництвом Львівської обласної ради. Наразі тимчасовий, проте якщо ситуація в раді і в державі зберігатиметься без особливих змін, то цей статус може зберігатиметься і до кінця поточної каденції. В результаті з липня 2023 року президентська партія має одноосібний контроль як над Львівською обласною військовою адміністрацією, так і над Львівською обласною радою.

Міська рада без секретаря

У керівництві Львівської міської ради не було змін у структурі чи персональному складі, проте виникла важлива кадрова проблема, яка зумовлена обставинами повномасштабної війни. Вивільнилась посада секретаря міської ради, яку обіймав Маркіян Лопачак. На початку березня він пішов добровольцем до лав Збройних Сил України, а тому склав обов’язки секретаря. Посада опинилася в підвішеному стані. 5 березня 2022 року Андрій Садовий підписав розпорядження №200, яким у зв’язку із призовом на військову службу Маркіяна Лопачака розпорядився «увільнити від виконання посадових обов’язків із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку». На час відсутності його обов’язки покладено на директорку департаменту «Секретаріат ради» Марту Рудницьку.

За умов відсутності пленарних засідань Львівської міської ради відсутність секретаря не становить фактичної проблеми. Однак питання призначення кандидатури виконуючого обов’язки спровокувало незгоду частини депутатського корпусу з погляду її невідповідності українському законодавству.  Посада секретаря ради, згідно із статтею 50 закону «Про місцеве самоврядування в Україні», є виборною – його обирають депутати Львівської міської ради з числа депутатів. Відповідно до політичних домовленостей між фракціями та міським головою, у 2020 році обрали Маркіяна Лопачака. Проте на відміну від інших виборних посад, таких як президент чи міський голова, у секретаря ради  згідно з українським законодавством, не передбачено можливості передання повноважень іншій особі.

«Делегування» цих повноважень керівнику департаменту «Секретаріат ради» є результатом певної практики, яка сформувалася у Львівській міській раді у попередні роки. Крім випадків тимчасової підміни секретаря ради під час його перебування у відпустці, існує аналогічний прецедент у період шостої каденції міської ради, після того як 27 березня 2015 року тодішній секретар ради Василь Павлюк (також член ВО «Свобода») склав свої повноваження і перейшов працювати Генеральним консулом України у Любліні (Польща). Втім, у цьому випадку він водночас добровільно склав депутатські повноваження, тоді як за Маркіяном Лопачаком, згідно із законом «Про військовий обов’язок і військову службу», зберігається посада після демобілізації, проте, по суті  обоє не мали змоги виконувати свої повноваження. У цій ситуації протягом останніх шести місяців роботи міської ради шостої каденції повноваження секретаря ради тимчасово виконував спершу керівник управління «Секретаріат ради» Любомир Зубач, а після того  як у червні 2015 року він став депутатом Верховної Ради VIII скликання, – заступник начальника управління «Секретаріат ради» Юрій Лукашевський. Тому призначення директорки департаменту «Секретаріат ради» виконуючим обов’язки секретаря ради замість Маркіяна Лопачака не є чимось унікальним, а наслідуванням раніше застосовуваної практики. Водночас відкритим залишається питанням її відповідності законодавству.

За умов відсутності законодавчого регулювання цього питання таке рішення може видаватися логічними, оскільки керівник однойменного виконавчого підрозділу за своїми обов’язками також займається виконання адміністративних функцій забезпечення діяльності депутатського корпусу, засідань Львівської міської ради, організаційної підтримки та вирішення питань депутатської діяльності. Поза тим, виконувач обов’язків секретаря ради не може виконувати його представницьких функцій, зокрема головувати на засіданнях, виступати від імені Львівської міської ради, підписувати більшість документів, що буде перевищенням службових повноважень з його боку.

Висновки

Повномасштабна російське вторгнення і як наслідок запровадження в Україні воєнного стану мали негативний вплив на діяльність депутатського корпусів Львівської обласної та міської рад, незважаючи на те, що вони знаходяться у глибокому тилу. Про це можна стверджувати порівнявши стан справ обох місцевих рад до 24 лютого 2022 року і після, що поділило поточну каденцію практично на два однакові часові відтинки. 

Хоча цей вплив часто був опосередкований, проте без обставин «нової нормальності», ймовірно, сьогодні не було б підстав говорити про послаблення ролі представницьких органів місцевого самоврядування, про їхню конкуренцію з виконавчими органами та новоствореними військовими адміністраціями, суттєве кількісне зменшення депутатського складу через дострокові припинення депутатських повноважень та служби у Збройних силах України, а також загострення міжпартійної конкуренції та політичної кризи у раді, ознаки якої були ще до повномасштабної війни.

Прямим наслідком повномасштабної війни є той факт, що загалом на даний момент на військовій службі перебуває десять депутатів Львівської обласної ради і п’ять депутатів Львівської міської ради. А це становить 10% усього складу депутатського корпусу обидвох рад.

Незважаючи на те, що партійно-фракційна структура Львівської обласної та міської рад залишилась без змін від часу завершення місцевих виборів 2020 року, проте зменшився її кількісний та персональний склад. Якщо до 24 лютого 2022 року поміж 148 обранців обох місцевих рад достроково були припинені повноваження лише двох депутатів міської ради, то після повномасштабної війни – вісім депутатів, переважна більшість з яких представники обласної ради. Ще четверо продовжують оскаржувати у суді рішення Української Галицької партії про позбавлення їх мандату у порядку відкликання за народною ініціативою.

Четверо депутатів обласної ради і один з міської ради після 24 лютого написали заяви про добровільне складання депутатського мандату, двоє померло, а ще один був позбавлений мандату автоматично у зв’язку з обвинувачувальним вироком суду. Поміж цих восьми вакантних депутатських мандатів лише два були заміщені наступними по списку кандидатами. Обоє з них є представниками Львівської міської ради. Натомість шість вивільнених з червня 2022 року мандати депутатів Львівської обласної ради досі не заміщені і перебувають у «підвішаному стані», оскільки повноваження попередніх обранців припинені, проте нікого не призначено натомість.

Четверо з них є представниками фракції партії «Європейська Солідарність», що пов’язано з політичним протистоянням найбільшої партії облради з фракцією президентської партії «Слуга народу», представники якої очолюють Львівську обласну військову адміністрацію. Заручником цієї боротьби за повноваження є Львівська обласна територіальна виборча комісія, яка більше року саботує прийняття рішення про визнання обраними та реєстрації наступних по списку кандидатів у депутати.

Іншим негативним наслідком цього протистояння є загострення політичної кризи у Львівській обласній раді, що призвело до дострокового припинення повноважень голови Ірини Гримак 6 квітня 2023 року за підсумками позитивного голосування депутатів усіх восьми фракцій, крім «Європейської Солідарності», по списку якої вона була обрана. Далі протягом трьох місяців тимчасовим виконуючи обов’язки голови виконував за посадою перший заступник Євген Гірник, який 30 червня написав заяву про від посади першого заступника, в результаті чого тимчасові обов’язки голови автоматично перейшли до заступника Юрія Холода. Таким чином з липня поточного року президентська партія «Слуга народу» має одноосібний контроль як над Львівською обласною військовою адміністрацією, так і над Львівською обласною радою.

Тарас Радь