Львівський прес-клуб підбив підсумки організації дебатів кандидатів у народні депутати. Загалом організація мала провести 18 дебатів, натомість, через відмови кандидатів, організувала лише 16.
Як пояснив Роман Шостак, керівник медіа-проектів Прес-клубу, найбільше кандидатів лякає друга частина публічних дебатів, коли журналісти можуть задавати запитання. Такі питання є непрогнозованими, часто незручними. Тому, навіть рейтингові кандидати – такі, як брати Дубневичі, Ірина Фаріон, Юрій Михальчишин, Роман Ілик, Тарас Козак та інші – відмовляються дебатувати. З іншого боку, «немає законодавчої норми, яка б зобов’язувала кандидатів брати участь у подібних дебатах», – пояснює Роман Шостак.
На думку члена координаційної ради Львівської ОПОРИ Олександра Неберикута, існує три причини, через які кандидати уникають дебатів. По-перше, політична культура кандидатів не сприймає формату відкритої дискусії. По-друге, кандидати маніпулюють питанням рейтингу та результатами соціологічних досліджень. Пояснення, що немає сенсу дебатувати з менш рейтинговим кандидатом є часто лише причиною для уникнення самих дебатів. І останнє – це відсутність лідерської здатності та політичної спроможності. «На дебати потрібно приходити не з армією іміджмейкерів, керівників штабів, соціологів за плечима, а з уявленнями про реформи, програми, які має пропонувати кандидат. Часто відчувається брак програмних засад», – резюмував Неберикут.