Звіт міського голови перед депутатами: хто в домі господар?

19 травня 2011 р., на пленарному засіданні міський голова Андрій Садовий представив звіт про роботу виконавчих органів Львівської міської ради за 2010 рік.

Попри те, що актуальність самого звіту та його презентації минула ще пів року тому, а більшість управлінь та департаментів прозвітували ще у лютому, розгляд документу мав бути цікавим. Міські обранці, зокрема депутати від ВО «Свобода», напередодні обіцяли нищівну критику діяльності міського голови і навіть відмовилися розглядати звіт на попередньому засіданні, яке проходило у Чистий Четвер, мовляв, не личить піднімати галас у такий день. Тому, на вчорашньому засіданні присутні журналісти та представники громадськості були готові почути незручні питання, різкі зауваження та гостру критику на адресу міського голови та виконавчих органів ради, які власне він і очолює. Однак від часу останнього засідання пройшов місяць, за який депутати забули про свою обіцянку ретельно проаналізувати роботу Андрія Садового та його структури. Як бачимо, аргументованого «розбору польотів» не вийшло, а може його і не могло бути.

Дати оцінку безпосередньо роботі міського голови може лише територіальна громада. Депутати ж оцінюють роботу не самого міського голови, а виконавчих органів, які він очолює, і які підконтрольні та підзвітні міській раді. Так, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема ст. 42 п. 7 «Повноваження сільського, селищного, міського голови», передбачає, що «сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менше половини депутатів відповідної ради сільський, селищний, міський голова зобов’язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради у будь-який визначений ними термін».

Загалом презентація звіту міського голови про роботу виконавчих органів у 2010 році пройшла вдало для Андрія Садового. Депутатський корпус й, зокрема, ВО «Свобода», яке публічно взяло на себе функцію контролю за діяльністю мера, значно менше скористалися нагодою конструктивно покритикувати мера, аніж декларували напередодні.

По-перше, депутати лише 4 з 12 політичних партій, представлених у Львівській міській раді, зареєструвалися для висловлення власних зауважень та озвучення питань. Серед них – це представники Народного Руху України (В. Веремчук, Б. Лешневський), «України Соборної» (В. Лясковська, Ю. Кужелюк), «Фронту Змін» (М. Хміль) та ВО «Свобода» (А. Гутник, Ю. Михальчишин, Я. Самагальський, Л. Мельничук, М. Лопачак, А. Хомицький, Л. Василишин, Л. Шекета, Т. Семущак, І. Гринда, Р. Кошулинський). Низьку активність депутатів можна пояснити тим, що звіт охоплював період, до якого теперішній депутатських склад майже не має прямого відношення, адже почав діяти лише в кінці 2010 року. В міській раді попереднього скликання взагалі не було таких політичних сил, як «УДАР», «Республіканська Християнська партія» чи Партія Регіонів. Тому, очікування до них були мінімальні. Однак, не було критичних зауважень чи позитивних відгуків і в представників «ПОРИ», «Нашої України», партії «Реформи і Порядок», «Аграрної партії України», які були депутатами впродовж 2006-2010 рр., а тому мають пам’ятати про основні здобутки та прорахунки виконавчих органів в минулому році.

По-друге, навіть ті з депутатів, які відреагували на доповідь А. Садового, часто переходили на обговорення поточних питань, звівши дискусію до формату традиційних депутатських запитів та звернень до міського голови. Передусім, депутатів хвилювали питання невиконання дохідної частини минулорічного бюджету, наслідком чого стали мільйонні борги, які треба повернути із цьогорічного бюджету, нова структура виконавчих органів та пов’язана з нею проблема управління персоналом, яка подекуди зберегла радянські принципи. Чи не найгострішою стала критика міського голови свободівцем Любомиром Мельничуком за «пафосні слова про співпрацю депутатського корпусу та виконавчої влади», у той час, як 126 депутатських запитів та звернень залишаються проігнорованими керівниками цих органів.

По-третє, за результатами розгляду звіту доцільність прийняття депутатським корпусом рішення про визнання незадовільною роботи начальника управління освіти, директора департаменту житлового господарства та інфраструктури, а також голови Залізничного району міста не було належно аргументовано депутатами під час обговорення звіту. Тому виглядало непереконливим та до кінця незрозумілим. Інша річ – це визнання неналежною роботу виконавчих органів у фінансово-економічній сфері, а також роботу щодо формування і виконання дохідної частини бюджету. Суть цієї проблеми було вичерпно представлено депутатами, тому результати голосування ні в кого не викликали здивування.

Загалом, депутати б вже мали зрозуміти, що непідкріплена фактами та аргументами критика дій міського голови та виконавчих органів Львівської міської ради є малопродуктивною і не додає авторитету міським обранцям. Натомість, Громадянська мережа ОПОРА рекомендує раді розробити рекомендації щодо стандартів роботи департаментів та управлінь, а також запропонувати своє бачення шляхів співпраці між дипкорпусом та виконавчою структурою.

Ольга Стрелюк,
Громадянська мережа ОПОРА