«Україна – зона культурного лиха» у Львові: книжкова трагедія

Вчора Надзвичайні збори «Україна – зона культурного лиха» зібрали львівську інтелігенцію, щоб обговорити тему книгодрукування та книгорозповсюдження у місті та області. Організаторами заходу виступили Громадянська мережа ОПОРА та Асоціація видавців книгорозповсюджувачів Львівщини.

Серед присутніх можна було зустріти Ігоря Калинця, Романа Іваничука, Тетяну Крушельницьку, Ярослава Сватка, Богдана Якимовича, Григорія Чопика та інших.

З презентації, підготованої Асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини, гості довідалися про кількість книгарень, які були знищені за часів незалежності України, що й стало основним стрижнем подальшої розмови. Чи не найбільше закидів було у бік влади: немає програми підтримки української книжки, гуманітарній політиці Львова приділяється недостатньо уваги, не створено відповідних умов для торгівлі. Зі свого боку, пан Косів, заступник голови міста з гуманітарних питань, наголосив, що міськрада залюбки піде назустріч видавцям та розповсюджувачам, а також надаватиме приміщення під книгарні із орендою в 1%, коли це стосується площ, що належать до комунального майна міста.

Не оминуло обговорення й питання про функціональне призначення книжки. На переконання присутніх, українська влада забула, що книга – це стратегічна річ. Її не можна оцінити лише в гривнях, адже це продукт інтелектуальної цінності.

Резюмуючи, брати Капранови запропонували «Варто розробити механізм співпраці із владою. До прикладу, створити громадську раду, яка б збиралася раз на рік чи півроку великим зібранням. І через це представництво доносити до влади потреби громади, узгоджуючи при цьому погляди й позиції. Тоді можна домагатися й цільового використання приміщень для культурних функцій, а насамперед удосконалення законодавчого рівня».