Від площі Ринок до Газпром-сіті

Площа Ринок, Андріївський узвіз, Аскольдова могила, а віднедавна громадський рух проти незаконного будівництва докотився і до північної столиції Російської Федерації. Місцевим мешканцям, супроти волі чиновників, аж ніяк не подобається ідея спорудження майже 400 метрового хмарочосу “Газпром-сіті” в історичній частині міста, яка до речі, як і львівська площа Ринок, занесена до списку історичної спадщини ЮНЕСКО.

Громадський рух “Живе місто” об`єднав людей, як не просто люблять Санкт-Петербург, але яким не байдужа подальша доля міста і які готові боротися за збереження його історичного ансамблю. Різке збільшення притоку інвестицій у такі російські міста як Москва і Санкт-Петербург збільшили кількість нових архітектурних проектів, серед яких зустрічаються старі знайомі аналоги Львівського “Укрсоцбанку”. Сьогодні найпомітнішим архітектурним проектом у Росії є соціально-діловий район “Охта-центр” (Санкт-Петербург), ізюминка якого – хмарочос “Газпром-сіті” – досягне висоти 396 метрів.

За словами розробників проекту (архітектурне б`юро RMJM London Limited), “Охта-центр” поділятиметься на три окремі райони: діловий, соціальний і район перспективного розвитку (район для реалізації подальших інвестиційних проектів). Поміж хмарочосу, проект передбачає спорудження магазинів, закладів харчування, паркінгу, IT центру, бібліотеки, парку, набережної. Як зазначено в офіційному буклеті проекту спорудження “Охта-центру” не суперечить історичному ансамблю міста, а навпаки – доповнює і розкриває його. На місті, де сьогодні збираються спорудити хмарочос, колись стояла Ніеншанцька фортеця. Представники архітекторського бюро вказують, що в своєму архітектурному плані Газпром-сіті точно відтворює силует основи старої фортеці. Цей факт, тим самим, символізує відновлення історичної спадщини і повернення місту бувалої краси та величі. От тільки у висоті архітектори промахнулися (ще б пак, хто її на 2-D плані буде міряти)… метрів так на 250.

Проте, Газпром-сіті це ще далеко не остання проблема пітерців. Поруч з цим в північній столиці Росії розгортається масове руйнування пам`яток архітектури, які занесені до світової спадщини ЮНЕСКО (в 1990 році істричний центр Санк-Петербургу занесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО). Причини цього явища прості і схожі до тих, які сьогодні спостерігаються у всіх великих містах України, в яких є архітектурні пам`ятки: бізнес не хоче вкладати гроші у відновлення старої будівлі. Їм краще і вигідніше побудувати нову. Влада це розуміє, але їй теж неохота брати на себе ініціативу. Саме тому виходить так, що єдиною активною ланкою в цьому процесі виступає виключно громада.

Як реакція на таку ситуація і виник рух “Живе місто”. Засновники руху позиціонують себе як послідовники організації “Спасіння”, що діяла в Санкт-Петербурзі ще в 1987 р. Тоді “Спасіння” боролось проти знесення історичної пам`ятки міста – готелю “Англетер”. Їхні дії привели тоді до успіху. Сьогодні ж активісти “Живого міста” вірять, що їм вдасться зупинити божевільний проект газового монополіста Росії.

В Петербурге готовится преступление против отечественной культуры. Всеми правдами, но еще в большей степени — неправдами там пытаются построить небоскреб, который Петербург как уникальный архитектурный ансамбль разрушит. Эта малопривлекательная история — не случай столкновения мнений (есть, дескать, разные). У людей компетентных на сей счет расхождений нет: строительство небоскреба пагубно для города. Столкновение в данном случае происходит между чиновниками и здравым смыслом, чиновниками и законодательством, которое, замечу, вот-вот рухнет под напором денег и невежества. «Город трагической красоты» превратится в фирменный знак «Газпрома». Так охарактеризував ситуацію доктор філологічних наук Росії Євгеній Водолазкін у своїй статті в “Новій газеті”.

Пан Євгеній чітко помітив, що все відбувається “под напором денег”. Газпром не пошкодував грошей на спорудження цього символу газової епохи. За офіційними даними вартість проекту – 55,5 мільярда рублів, що в гривневому еквіваленті становить 11,1 мільярда гривень. До порівняння – вартість незаконних робіт по реконструкції площі Ринок у Львові, проти яких протестувала ОПОРА, – 7,7 мільйона гривень. Тобто, у Санкт-Петербуржзькому варіанті – це зовсім інші суми, а відповідно зовсім інший рівень. Хто зна, як би відреагували замовники Газпром-сіті, коли б одного ранку зустріли на будові кілька десятків активістів з кайданками.

Можливо, саме тому активісти “Живого міста” обрали зовсім іншу тактику. Питання – наскільки вона ефективна. 13 вересня 2008 року пройде другий “Марш за збереження Петербургу”. Перший пройшов 8 вересня ще у 2007 році. Між двома заходами – часова відстань більше року, а ефект…

Газпром-сіті обіцяють добудувати до 2010 року. Зрозуміло, що зупинити будівництво чи тим більше знести його – справа практично неможлива. Проте хтось має відповідати за рішення про початок будівництва, за ігнорування думки громади, за дерибан та руйнування історичного Санкт-Петербургу. Чи піде теперішня влада міста на такий крок – покаже час. А активістам з “Живого міста” можна порадити піднімати це питання не тільки на регіональному, але й на міжнародному рівні. Бо, пригадуючи ситуацію у Львові, місцеві чиновники почали слухати людей тільки після реакції ЮНЕСКО і попередження про можливе виключення зі списку світової спадщини. І тоді вже не допоможуть ні кайданки, ні Газпром.