Три загадки громадських слухань у Львівській міській раді

Дата: 20.02.2009

Громадські слухання стали вже звиклим явищем як для львівської громади, так і для самої міської ради, яка, позаяк, ще не надто вміло послуговується цим механізмом. Трохи дивно писати такі речі, адже, зважаючи на кількість проведених слухань, їхня якість, здавалося б, мала бути майже ідеальною.

Цього разу місцем зустрічі стали громадські слухання &#132Створення паркувального простору у м. Львові&#147, що відбулися в середу 18 лютого 2009 року. Присутні були здивовані такою темою заходу, зважаючи на те, що інформаційні інтернет-портали анонсували дещо іншу – &#132Громадські слухання проектів будівництва підземних паркінгів у Львові&#147. Спеціально для цього, для бажаючих попередньо ознайомитися з матеріалами обговорень на сайті міської ради, було розміщено містобудівні та історико-містобудівні обґрунтування будівництва паркінгів. А для уважних – там же була інформація про те, що 18.02.2009 о 16:00 відбудуться громадські слухання на різні теми: &#132Громадські слухання проектів будівництва підземних паркінгів у Львові&#147 та громадські слухання &#132Створення паркувального простору у м. Львові&#147.

Залишається загадкою, як можна проводити два різних заходи в один і той же час і в одному і тому ж місці. Така здавалося банальна неточність, приховує в собі тонкий маніпулятивний підтекст, якщо зважати, що мова йде не про якусь неформальну зустріч, а про офіційний публічний захід.

Слухання розпочалися з невеликого казусу – ніхто з присутніх не зголосився бути секретарем у президії. Можливо через те, що роль статиста не вельми приваблива, а можливо й через те, що такий статус зобов’язує бути присутнім від початку до кінця. Тож у президії залишилися Андрій Павлів (директор департаменту містобудування Львівської міської ради), Юрій Криворучко (начальник управління архітектури цього ж департаменту) та Юрій Лукашевський (начальник відділу громадського партнерства), який вже кілька років поспіль організовує усі громадські слухання ініційовані міською радою. Щодо представництва у залі, то тут були депутати, журналісти, інвестори, представники громадських організацій, представники управління охорони історичного середовища, шановані експерти архітектурної та містобудівної галузі. Таке широке представництво збирається рідко, і у двох випадках – або тема важлива, або треба щось пролобіювати. Забігаючи наперед скажу, що кожен мав змогу зіграти ту роль, яка йому більше до вподоби.

Хоча більшість з присутніх і чекали на презентацію задекларованих у анонсах проектів будівництва підземних паркінгів (пл. Петрушевича, вул. Коперника – вул. Стефаника, вул. Батуринська, вул. Вітовського), слухання розпочалися з півторагодинної лекції на тему необхідності будівництва у Львові різних видів парковок, причому кожен з доповідачів розказував про одне і те ж саме.

Директор департаменту містобудування Андрій Павлів говорив про проблеми і завдання створення паркувального простору у Львові. Про вирішення цих же проблем у щойно відкоригованому Генеральному плані міста розповідав керівник архітектурно-планувальної майстерні №2 інституту &#132Містопроект&#147 Віталій Дубина. Зокрема він зауважив, що під час коригування Генерального плану були закладені неправильні кількісні показники прогнозованої кількості населення (800 тис. мешканців замість більше мільйона, звідси і проблеми з транспортом, із паркуванням, із дорогим, але неякісним житлом – авт.). А ще пан Дубина розповів про принцип &#132Паркуйся тут, а в центр їдь громадським транспортом&#147, яким керувалися розробники Генерального плану, і який передбачає будівництво парковок поза центром міста на перетині основних доріг і таким чином робить центр міста вільним для пішоходів.

Знову про проблеми паркування у Львові говорив начальник управління транспорту і зв’язку Микола Шкурган. Кажу &#132знову&#147 тому, що не так давно, 9 лютого, проходило спільне засідання Ради з питань будівництва паркінгів, гаражів та автостоянок при Міністерстві регіонального розвитку та будівництва України та архітектурно-містобудівної ради управління архітектури ЛМР, де пан Шкурган мав ідентичну презентацію.

Дещо розрядили атмосферу представники двох іноземних інвесторів, які мали поділитися досвідом будівництва підземних об’єктів в історично сформованому середовищі зі складними геологічними умовами. Однак усе зіпсували українські перекладачі, які ігноруючи усі норми перекладацької етики (не могли порозумітися із закордонними гостями, плуталися у визначеннях та поняттях), врешті-решт прийшли до висновку, що інвесторів не цікавлять парковки, проте вони готові будувати у Львові інші об’єкти. Чого ж тоді цих інвесторів запросили на слухання – ще одна загадка цих громадських слухань.

Не впевнена, чи треба було так бездарно витрачати стільки часу для роз’яснення ситуації яка склалася у місті з паркувальними місцями – постійними, і тимчасовими. Очевидно, треба було потягнути час, щоб добра третина присутніх покинула залу, а інша – зовсім втратила цікавість до того, що відбувається. Такий висновок можна зробити, зважаючи на пасивність присутніх під час обговорення, хоча зрештою, і обговорювати не було чого.

Відверте пожвавлення настало після монотонної доповіді Юрія Криворучка, яка у порядку денному мала назву &#132Представлення та обговорення містобудівної документації будівництва та обслуговування підземних паркінгів (гаражів за адресами: пл. Петрушевича, вул. Коперника – вул. Стефаника, вул. Батуринська, вул. Вітовського )&#147. Коротка доповідь супроводжувалася мультимедійною презентацією, у якій на кожен із об’єктів було виділено 1-2 слайди зі схематичним розташуванням майбутніх паркінгів. Відтак, жодної презентації розроблених проектів будівництва підземних паркінгів у Львові аудиторія так і не побачила.

Коли представники громадськості і депутатського корпусу почали задавати питання та давати зауваження до можливого розміщення деяких парковок у історичному ареалі міста (найбільше апелювали до ділянки на перехресті вул. Коперника – вул. Стефаника), пан Криворучко заявив, що зараз обговорюються лише місця для парковок, а не самі проекти. &#132Якщо громада міста скаже, що парковка у якомусь місці не потрібна, то її там ніхто і не буде будувати. Крім того, буде окреме обговорення по кожному проекту парковки, тоді і доцільно буде говорити про кількість в’їздів чи заїздів і тому подібне&#147. Лише тоді присутнім стало зрозуміло на які ж з двох заявлених слухань вони завітали.

За три години присутності на громадських слуханнях можна було зрозуміти, що більшість з присутніх львів’ян висловилися проти будівництва парковки на ділянці вул. Коперника – вул. Стефаника, крім того було достатньо зауважень щодо самого підходу до розв’язання існуючої проблеми у Миколи Бевза (завідувача кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Національного університету &#132Львівська політехніка&#147), який апелював до відсутності схеми транспортних потоків у місті. Здається, чи не єдині, кому сподобалися слухання, та хто підтримували будівництво паркінгів у історичному ареалі, були депутати. Серед них – свободівець Василь Павлюк, який жваво дякував за можливість бути присутнім на цікавих громадських слуханнях. Висловили свою підтримку відведеним для парковок місцям і нашоукраїнці Сергій Бащук та Юрій Батюк.

Наостанок, звернімося до простої арифметики: на порядку денному було 9 тем доповідей (максимум по 7 хв.) і представлення та обговорення містобудівної документації (до 60 хв). Додаймо час на запитання, виступи учасників, обговорення та внесення пропозицій – це ще година-півтора. Однак згідно регламенту тривалість слухань не мала перевищувати 2 години. Ось вона – третя загадка громадських слухань.

Ольга Стрелюк, Ірина Швець (Львівське представництво громадянської мережі ОПОРА)