“Ми спробували, але це не спрацювало” – автор підтриманої депутатами ЛМР е-петиції

Прагнучи дослідити такий механізм громадської участі, як електронні петиції, ми поспілкувалися з автором петиції “Львову потрібен план дій для протидії негоді”. Микола Рябика є виконавчим директором громадської організації “Плато”. 07 липня 2021 року петиція його авторства була опублікована на сайті  “E-dem.ua” та почався збір підписів на її підтримку. Петиція набрала необхідну кількість голосів 03 вересня 2021. 

Минуло більше двох років після підтримки цієї петиції депутатами на сесії Львівської міської ради 04 листопада 2021 року. Здається, вона мала б бути реалізованою якщо не цілком, то хоча б частково. Однак автор петиції констатує протилежне:

“Після підтримки електронної петиції в залі Львівської міської ради, протягом 30 днів, мала бути розроблена дорожня карта реалізації цієї петиції. Однак ні протягом місяця, ні до сьогодні її не існує. Ба більше, не було сформовано хоча б робочу групу для її розробки.

За цей час я, як автор петиції, скерував 5 запитів на інформацію до виконавців про стан підготовки дорожньої карти, на які отримав 3 відповіді. На один запит відповіло управління екології та природних ресурсів, яке скерувало опис загального вектору “зеленого” розвитку громади й зовсім не прояснило ситуацію з дорожньою картою. Дві інші ідентичні відповіді отримав від департаменту житлового господарства та інфраструктури, де було зазначено, що “на даний час для якісної підготовки дорожньої карти неможливо визначити реальні терміни та видатки для її впровадження”. Тобто все звелося до того, що в країні війна, коштів немає, тому немає сенсу розробляти дорожню карту. До слова, на один із запитів довелося чекати відповідь понад 11 місяців, на два інші – 4 та 2 місяці.

На мою думку, дорожня карта це як меморандум, він не потребує вкладень для розробки й причин не прийняти її, окрім політичної волі, не бачу. Вона мала бути розроблена протягом 30 днів від прийняття, тобто – в грудні 2021 року, ще до повномасштабного вторгнення, тому аргументи її неприйняття через повномасштабне вторгнення абсурдні.

Фактично, по цій петиції ми наразі нічого не маємо. Прикро, але з часу депутатського голосування жодної комунікації щодо петиції з нами не відбувається ні зі сторони “Секретаріату ради”, ні зі сторони затверджених виконавців. Тобто це питання поставили на паузу й, мабуть, забули про нього”.

Відсутність конкретної особи-виконавця, який має обов’язок розробити цю дорожню карту призводить до “перекидання м’яча” між двома структурами:

Відповідно до рішення міської ради, є дві відповідальні структури – департамент житлового господарства та інфраструктури й управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування. Через це, здається, що кожна зі структур сподівається на те, що це питання вирішить інша структура й не відчуває максимальної відповідальності.

На мою думку, загальна проблема криється в тому, що між структурами міської ради досить часто немає співпраці для виконання завдань, зокрема, що стосуються кліматичного сектору. Умовно, в одному кабінеті можуть не знати, що в сусідньому роблять щось дотичне й для кращого результату треба об’єднати зусилля.

Відповідно до Положення про електронні петиції, автор має право виступу на засіданнях постійних комісій та пленарному засіданні міської ради під час розгляду петиції. Також передбачено, що дорожня карта має розроблятися за участі автора. Однак на практиці це виглядає по-іншому:

Комунікація бажала кращого. Спершу вона була ініційована “Секретаріатом ради”, однак потім відбувалася лише з нашої ініціативи і за нашим наполяганням (кажу з нашого, бо хоча автором зазначений я, петиція формувалася з залученням інших представників громадської організації “Плато”). Ми були зацікавлені в тому, щоб представити петицію. Спершу комунікація з “Секретаріатом ради” була дуже обнадійливою, складалося враження, що всі процедурні моменти буде дотримано. Однак розгляд петиції не внесли до порядку денного наступної після набрання підписів сесії (як це мало б бути) й про це не було проінформовано. На засідання постійних комісій мене не запрошували, а на виступ під час сесії, можна сказати, я напросився. Для мене було важливо представити петицію депутатам, побачити реакцію. Однак мені дозволили виступити лише онлайн акцентуючи на карантинних обмеженнях.

Можливо припустити, що такий негативний досвід тривалої реалізації петиції відбувається через воєнний стан та визначення пріоритетності витрат бюджетних коштів. Та це не зовсім так. Микола Рябика, який разом з громадською організацією  прагне,  аби у Львові реалізовувалася комплексна кліматична політика, висловив своє бачення щодо такого тривалого процесу: 

З точки зору того, як відбувається розгляд кліматичних питань протягом останніх років, виглядає так, що це просто не пріоритетне питання для міської ради. Бізнес, ІТ-сектор та інші напрямки – це для міста пріоритет. Екологічний та кліматичний напрямки, які охоплюють надзвичайно багато інших секторів, не розглядаються під однією призмою. Це гарно ілюструється заплутаною ситуацією, яка склалася з петицією.

Всі розуміють, що реалізація всіх пунктів петиції потребує витрат. Однак прийняття дорожньої карти не потребує багато зусиль, зокрема, коштів. Ми, ГО “Плато” та особисто я, не відмовилися брати участь і надати свої пропозиції для її розробки, адже маємо певне бачення того, як би це мало відбуватися. Ми готові співпрацювати з містом, щоб міркувати та діяти над залученням позабюджетних ресурсів для її реалізації. Але нашу думку зовсім не сприймають. Це підкріплюється тим, що поки петиція “перебуває на паузі”, паралельно, в липні 2022 року (через 5 місяців після початку повномасштабного вторгнення) виконавчий комітет підтримує рішення “Про затвердження Плану дій сталого енергетичного розвитку та клімату Львівської міської територіальної громади до 2030 року” (ПДСЕРК). В певній мірі цей документ повторює чи дублює те, що ми просили в петиції.  Відповідно, коли з однієї сторони ми отримуємо відповідь про те, що наше питання не на часі, а з іншої, оголошується тендер, розробляється та приймається документ, в якому є частково акцентовані нами питання, складається враження, що хтось свідомо намагається це робити без нашого залучення.

Попри те, що на початку збору голосів під петицією (в липні 2021 року) ми мали зустріч з першим заступником міського голови з приводу цих питань і залученням представників різних структур, про підготовку ПДСЕРК і запуск тендеру (тендер запустив департамент економічного розвитку) дізналися набагато пізніше від підрядників-розробників, які звернулися до організації з проханням долучитися до тематичного опитування. До слова, тендер із розробки ПДСЕРК було запущено наступного дня, після зустрічі з першим заступником міського голови, а підписання угоди про розробку документа – 4 листопада 2021 року, в той самий день, коли депутати підтримали петицію “Львову потрібен план дій для протидії негоді”. От такі “збіги обставин”.

Мій особистий висновок з цього – думка громадян була свідомо проігнорована. Також дається в знаки відсутність комунікації між структурами, – одні пишуть, що питання не на часі, коли паралельно інші його розробляють. До речі, в петиції про це йдеться мова в частині створення відповідальної за кліматичний напрямок структури (кліматичного офісу або кліматичного відділу), яка об’єднуватиме інформацію з усіх структур і пропонуватиме шляхи оптимізації роботи.

Положенням про електронні петиції передбачено, що петиція підлягає обов’язковому розгляду, якщо протягом 60 днів з дня оприлюднення її підтримали не менше 500 членів територіальної громади м.Львова. Підписантом може бути особа, яка досягла 16-ти річного віку, є громадянином України та яка зареєстрована у встановленому порядку, володіє нерухомим майном, офіційно працевлаштована, навчається або народилася на території Львівської міської територіальної громади та авторизована на спеціалізованому сайті за допомогою системи електронної ідентифікації особи. Микола Рябика розповідає про його досвід збору підписів: 

Зважаючи на те, що готували цю петицію ми як громадська організація, здавалося, що зібрати 500 голосів не буде проблемою і ми сподівалися впоратися за кілька тижнів. Але це було надзвичайно важко. Було і поширення в соцмережах, і деякі інформаційні ресурси про неї писали. Але все-одно потрібно було особисто пояснювати людям чому ця тема важлива. Влітку того року відбувся буревій і міська рада виділила близько 21 мільйон на його ліквідацію. Ми пояснювали про те, що таких ситуацій буде ставати дедалі більше й місту потрібно виділяти більше ресурсів на попереднє пристосування до наслідків кліматичної зміни, щоб потім менше виникало ситуацій з “гасіння пожеж”. Крім того, потрібно ще зареєструватися на сайті.

Моє припущення таке, що якщо це соціально-активна тема, вона швидко поширюється інформаційними ресурсами і має більше шансів отримати кількість голосів. Наша ж тема складніша, тому з мешканцями про це було важко комунікувати. Клімат, парникові гази, чисте повітря та ґрунти – це складні теми для людей. Тому так, для нас це був виклик, але ми досягли поставленої цілі й зібрали необхідні голоси.

Ще у 2016 році, на початку запровадження електронних петицій у Львові, була висловлена ідея запровадити дайджести електронних петицій – коли зареєстрованим користувачам раз на місяць чи два приходитимуть повідомлення про петиції, на які триває збір підписів. 

Я, як зареєстрований на сайті електронних петицій користувач не часто відвідую цей сайт. Лише коли в моєму інформаційному просторі є згадка про збір підписів за якусь петицію, то заходжу і підтримую ті, які на мою думку повинні бути підтримані і збір підписів на які ще триває. Якби була реалізована ідея, яка звучала на початку впровадження петицій – про так званий дайджест петицій, це було б чудово, це активізувало б зареєстрованих мешканців. Крім того, періодичної поінформованості зі сторони міської ради про події, в яких мешканці можуть брати активну участь, бракує. Електронні петиції – це один із способів такої громадської участі, яким ми скористалися і переконалися, що він не дієвий.

Розмова відбувалася у форматі інтерв’ю. Думки і твердження, висловлені в публікації, можуть не співпадати з позицією Львівської обласної організації «Громадянська мережа «ОПОРА».