«Наскільки прозорою є місцева влада на Львівщині: результати громадського моніторингу»

Під час сьогоднішньої прес-конференції Львівське представництво Громадянської мережі ОПОРА презентувало результати кампанії громадського контролю «Публічна влада – активна громада», проведеного у п’яти містах Львівщини.

Метою проекту, який охопив Добромиль, Дрогобич, Пустомити, Стрий та Трускавець, було поширення практики громадського контролю на місцевий рівень. Зокрема, ГМ ОПОРА та представники локальних громадських організацій з’ясовували рівень публічності органів та посадових осіб місцевого самоврядування з огляду на реалізацію ЗУ «Про доступ до публічної інформації» та принципу підзвітності перед громадянами. Окремо, в рамках моніторингових кампаній досліджувалося використання механізмів громадської участі для залучення громади до прийняття рішень на місцевому рівні. Для цього, протягом чотирьох місяців учасники проекту надсилали запити на отримання доступу до публічної інформації, відвідували пленарні засідання ради, зустрічі місцевих обранців із виборцями, аналізували роботу офіційних сторінок міських рад, брали участь у публічних заходах тощо.

За словами координатора проекту Ольги Стрелюк, результати моніторингу передбачити було важко, а ще важче було спрогнозувати позитивний вплив моніторингу на місцеву владу. Так, в рамках кампаній вдалося добитися прийняття у Добромилі основних положень, які регулюють механізми громадської участі, Трускавецька міська рада отримала перший запит на отримання публічної інформації та заклала нормативну базу для реалізації ЗУ «Про доступ до публічної інформації», у Пустомитах з’явилася практика надсилання звітів та отримання відповіді на них через електронну скриньку.

Щодо основних висновків за результатами кампаній у п’яти містах Львівської області, то їх можна поділити на три категорії:

1. Органи місцевого самоврядування не виконують обов’язкових норм, передбачених ЗУ «Про доступ до публічної інформації».

На жаль, у перші місяці введення в дію ЗУ «Про доступ до публічної інформації» органи місцевого самоврядування доклали мінімум зусиль для інформування мешканців про норми нового закону. Попри те, що у розпорядженні цих місцевих адміністрацій Трускавця, Стрия та Пустомит є офіційні веб-портали, де б вони мали створити окрему рубрику «Доступ до публічної інформації», та розмістити там вичерпні дані про можливості скористатися законом, таких норм не було дотримано. У місті Трускавці реалізація закону фактично розпочалася лише після перших запитів про доступ до публічної інформації від учасників проекту. Місцева влада організовувала спеціальне засідання юридичного управління, щоб зрозуміти як має діяти. Окремий розділ «Доступ до публічної інформації» був створений лише на веб-сторінці Дрогобицької міської ради, однак і там не було вичерпного переліку необхідної інформації, а більшість мала статус проекту, незатвердженого радою.

Важливою новацією закону є зобов’язання оприлюднювати усі нормативно-правові акти, що були створені розпорядниками під час виконання своїх обов’язків. Фактичне виконання такої норми є неможливим без веб-порталу чи комунальної газети. Тому, найскладнішою ситуація виглядає у місті Добромиль, де у розпорядженні виконавчих органів немає жодного джерела розповсюдження інформації. Прийняті радою та міським головою рішення і розпорядження вивішуються на дошках оголошень.

Поряд з небажанням та нерозумінням місцевої влади необхідності дотримання одного з фундаментальних прав людини – «права знати», основними факторами, що перешкоджають реалізації Закону України «Про доступ до публічної інформації» у досліджуваних містах є брак фінансового та кадрового забезпечення. Так, за словами секретаря Добромильської міської ради, місцевим бюджетом не передбачено коштів на конверт та марки для відправки відповіді на запит, тому він пропонує особам, що подали запит, прийти за ним особисто. Про брак відповідних кадрів, які б забезпечили реалізацію закону свідчить і мало наповнений веб-портал Пустомитіської міської ради, а також неготовність до реалізації закону у перші місяці його прийняття Трускавецькою міською радою.

На жаль, прийняття закону не завжди гарантує його застосування на практиці. А ефективність реалізації вимірюється не стільки наявністю зразка запиту на сайті, скільки кількістю мешканців, які ними скористалися. Тому очевидно, що виконання норм закону залежить насправді не від влади, а від активності громади та зворотного зв’язку, який місцева адміністрація отримує від громадян. Попри те, що на сторінці Пустомитівської міської ради немає взагалі інформації про закон, а на сторінці Дрогобицької міської ради був оприлюднений лише проект положення про заходи щодо забезпечення його виконання, громадські активісти діяли на випередження та надсилали запити про доступ до публічної інформації, яка їх цікавила. За таких обставин, влада була змушена діяти та адаптовуватися до потреб мешканців територіальної громади. Якби не активність учасників проекту у Трускавці чи Пустомитах, виконавчі органи можливо б і не затвердили електронні форми для надсилання запитів про доступ на інформацію.

2. Застосування механізмів громадської участі для залучення мешканців до прийняття рішень на місцевому рівні.

У більшості локальних громад відсутня нормативно-правова база, яка б забезпечувала можливість впливати на творення місцевої політики. Лише в Дрогобичі розроблені та затверджені радою окремі положення, що визначають процедуру проведення громадських слухань, а також дають право ініціювати місцеву ініціативу. Ні Трускавець, ні Стрий, а тим більше Пустомити чи Добромиль таких документів не мали. Завдяки зусиллям громадської організації «Нова генерація», представник якої Павло Петрик став учасником проекту, виконавчим комітетом були розроблені, а депутатами ради затверджені, положення про загальні збори громадян, громадські слухання та місцеву ініціативу. Менш успішним є досвід громадських діячів зі Стрия, які розробили положення про місцеву ініціативу, однак виконавчий комітет намагається знайти різні шляхи, щоб його не зареєструвати. Сподіваємося, на позитивне розв’язання такої ситуації.

Однак проблему вбачаємо і в неспроможності місцевої громади ефективно використати такі інструменти як громадські слухання чи участь у роботі консультативно-дорадчих органів. Більше того, наявність нормативно-правової бази не гарантує її застосування мешканцями. Так, у місті Дрогобичі, за останній рік не було ініційовано жодних громадських обговорень, попри те, що є визначений механізм та процедура. У Пустомитах місцевою владою було проведено 9 громадських слухань, на які з’явилося по кілька мешканців. У Трускавці навпаки, громада ініціювала кілька обговорень важливих проблем (будівництва торгівельного об’єкту та підвищенням у три рази тарифів на комунальні послуги) без наявності відповідних нормативно-правових актів та процедур. Очевидно, що без активного представлення своєї позиції, громада не змусить владу рахуватися з нею.

3. Виконання місцевими обранцями своїх прямих обов’язків перед виборцями.

Досліджуючи взаємодію місцевих обранців зі своїми виборцями, громадські контролери зіткнулися з кількома проблемами. Попри те, що інформація про депутатський склад міських рад є і на веб-порталах ради, і у секретаря ради, дані про графіки прийому громадян відсутні. У Пустомитах, у відповіді на доступ до публічної інформації нам порадили звернутися до кожного депутата персонально, оскільки секретар не володіє такою інформацією. Отримана у Дрогобицькій міській раді інформація про графіки прийому громадян депутатами, виявилася недостовірною і на публічній презентації, депутати висловлювали зауваження щодо місця прийому, яке ми вказали у звіті, хоча дані було отримано з офіційних джерел. Чи не найбільше здивування викликав графік зустрічей депутатів Трускавецької міської ради зі своїми виборцями. Він сформований таким чином, що депутат приймає громадян всього лиш один раз на півроку, тим самим порушуючи ст. 10, розділу II ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад», яка передбачає, що кожен депутат зобов’язаний вести регулярний, не рідше одного разу на місяць, прийом виборців, розглядати пропозиції, звернення, заяви і скарги членів територіальної громади, вживати заходів щодо забезпечення їх оперативного вирішення.
Окрім цього, нам вдалося з’ясувати недобросовісне виконання депутатами та посадовими особами місцевих рад свого обов’язку звітувати перед виборцями. Найкращу ситуацію спостерігаємо зі звітуванням міських голів, які публічно оцінили роботу виконавчої структури та реалізацію соціально-економічних програм (Пустомити, Дрогобич, Стрий, Добромиль). Депутати звітувати перед виборцями не спішать – громадські контролери зафіксували лише кілька випадків публічних звітів місцевих обранців перед громадою.

Цей захід є можливим завдяки проекту «Розвиток громадянського суспільства», який впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні та фінансується Міністерством закордонних справ Данії протягом 2009-2012рр.