Три роки парламентської роботи народних депутатів з Львівщини: 2562 законопроєкти

Народні депутати, які представляють Львівщину в Верховній Раді, щороку покращували показники парламентської діяльності, особливо  після 24 лютого. Вони були причетні до реєстрації 2 562 законопроєктів, 387 з яких стали законами. Серед найактивніших за показникми законотворення — Михайло Цимбалюк, Юрій Камельчук, Тарас Батенко, Наталія Піпа, Роман Лозинський та Галина Васильченко. Майже 40% усіх голосувань у парламенті припадає на варіант «за», і серед львівських депутатів так найбільше голосували представників групи «Довіра» та фракцій ВО «Батьківщина» і «Слуга народу». Загалом народні депутати виступали майже 26 тисяч разів тривалістю понад 498 годин, 10% цього часу — в активі представників Львівщини.

Верховна Рада поточного скликання розпочала свою роботу 27 серпня 2019 року, тому є добра нагода підбити проміжні підсумки її роботи за останні три роки. ОПОРА проаналізувала результати законопроєктної діяльності, голосування та парламентських виступів народних депутатів із Львівської області у період з 2019 по 2022 роки. Це буде логічним продовженням раніших аналогічних досліджень про роботу Верховної Ради, опублікованих навесні 2021 року, за підсумками перших двох років роботи парламенту (2019–2021), протягом усього 2021 року, а також протягом перших чотирьох місяців повномасштабної російської агресії після 24 лютого 2022 року.

Вже звично предметом дослідження стали основні показники парламентської роботи 26 львівських народних депутатів, серед яких 12 обрані в мажоритарних одномандатних округах Львівської області, а ще 14 пройшли до парламенту за списками партій. Крім того, слід нагадати, що це дослідження не охоплює депутатську діяльність Ірини Верещук, яка 4 листопада 2021 склала депутатський мандат у зв’язку з її призначенням на посаду віцепрем’єр-міністра — міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Водночас колаборант Тарас Козак після повномасштабної російської агресії втік до росії, а тому протягом останніх шести місяців не брав участі у роботі українського парламенту. Натомість такі обранці, як Роман Лозинський,  Михайло Бондар і Микола Величкович пішли служити у Збройні Сили України, що негативно вплинуло на показники їхньої парламентської роботи.

У період з серпня 2019 до липня 2022 років у Верховній Раді відбулося 7 пленарних сесій, остання з яких — в екстремальних умовах воєнного стану. В результаті консолідації зусиль усіх парламентських фракцій та часто консенсусного прийняття рішень після 24 лютого показники законотворчої роботи і голосування більшості народних депутатів, покращилися, що мало позитивний вплив на їхні показники за підсумками трирічного періоду.

Водночас варто зазначити, що у зв’язку з російською агресією проти України Верховна Рада не оприлюднює частину відкритих даних про роботу народних депутатів, що може вплинути на точність цього дослідження.

Парламентська законопроєктна робота

За підсумками трьох років роботи Верховної Ради поточного скликання загалом зареєстровано 5 167 законопроєктів. 84% з них підготувпли народні депутати (4 330 проєктів законів), ще 12% подав Кабінет Міністрів (633 ініціативи), а 4% або 204 проєкти законів — Президент. З-поміж них набули чинності та стали законами 898 ініціатив, тобто 17%. Найбільше прийнятих законів в активі депутатського корпусу — 588, але це лише 14% від усіх зареєстрованими ними законопроєктів. Натомість як завжди найвищий показник ефективності законодавчої діяльності у Президента (майже 74%), 150 законопроєктів якого набули чинності протягом трьох останніх років. Водночас показник уряду становить 25% або 160 чинних законів.

Таблиця 1. Розподіл законопроєктної роботи у розрізі суб’єктів законодавчої ініціативи, 2019–2022 роки 

З-поміж усіх зареєстрованих за три роки законопроєктів майже третина — це ніціативи, спрямовані на розв’язання економічних питань — 31% або 1 612 проєктів законів. Також до найпоширеніших тем належать правова політика (1 177 ініціатив) та галузевий розвиток (1 058 ініціатив), що становлять майже 23% та 21% від усіх зареєстрованих проєктів законів. Усі інші теми суттєво поступаються першим трьом за кількісними показниками. Соціальна політика охоплює дещо більше 9% усіх законопроектів (483 ініціативи), державне будівництво — 6% або 323 законопроєкти, безпека й оборона — майже 4% (197), міжнародні угоди і гуманітарна політика — по 3%, тобто 162 та 155 проєктів законів відповідно.

Таблиця 2. Теми законопроектів, зареєстрованих у Верховній Раді у 2019–2022 роках

Законопроєктна діяльність народних депутатів із Львівщини

Серед львівських народних депутатів найактивніше над розробкою законопроєктів останніх трьох років уже традиційно працювали Михайло Цимбалюк, Юрій Камельчук і Тарас Батенко. Вони долучилися до підготовки 261, 258 та 197 проєктів законів відповідно. Наступними за цим показником незмінно були Наталія Піпа, Роман Лозинський та Галина Васильченко — у різні періоди в різній послідовності. В їхньому активі 175, 174 і 164 законопроєктів відповідно. Мар’ян Заблоцький, Михайло Бондар, Микола Княжицький, Софія Федина та Ярослав Рущишин долучилися до реєстрації 132, 124, 111, 108 та 105 проєктів законів. В активі Євгена Петруняка, Павла Бакунця, Олега Синютки, Ярослава Дубневича, Володимира В’ятровича та Миколи Величковича 93, 84, 83, 72, 69 та 61 законопроєкт, а Степана Кубіва, Ростислава Тістика, Андрія Кіта та Святослава Юраша – 57, 48, 43 та 42 ініціативи. Найменшу активність у законопроєктній роботі проявили Орест Саламаха, Андрій Лопушанський, Остап Шипайло, Тарас Козак та Андрій Парубій.

Таблиця 3. Показник законопроєктної діяльності народних депутатів із Львівщини у 2019–2022 роках

Однак, коли йдеться про ефективність законопроєктної роботи львівських депутатів, то вона становить 15%. Із 2 562 проєктів законів, до реєстрації вони яких причетні, 387 набули чинності. Найбільше прийнятих законів в активі Юрія Камельчука, а саме 51. Далі йдуть Тарас Батенко зі значно меншим показником у 30 законопроєктів, Наталія Піпа — 29, Роман Лозинський — 25, Євген Петруняк та Ярослав Дубневич — по 23, Мар’ян Заблоцький — 20, Галина Васильченко — 19, Ярослав Рущишин — 16. Натомість менші показники успішності законопроєктної роботи в Андрія Лопушанського (2 закони),  Тараса Козака (3), Андрія Парубія (4), Ореста Саламахи (7), Володимира В’ятровича (7), Андрія Кіта (8), Олега Синютки (8), Михайла Цимбалюка (9), Михайла Бондара (9) та Софії Федини (9).

Якщо ж аналізувати показник ефективності у відсотковому відношенні прийнятих законопроєктів до кількості зареєстрованих ініціатив, то він найвищий в Остапа Шипайла — 50%, оскільки 13 із 26 проєктів законів, до реєстрації яких він був причетний, набули чинності. В Андрія Парубія цей показник становить 44% (4 з 9), Святослава Юраша — 33% (14 із 42), Ярослава Дубневича — 32% (23 із 72), Ростислава Тістика — 25% (12 із 48), Ореста Саламахи — 25% (7 із 28), Тараса Козака — 25% (3 з 12), Євгена Петруняка — 25% (23 з 93) та Юрія Камельчука — 20% (51 з-поміж 258). Лише 3%-показник ефективності у Михайла Цимбалюка, який є лідером за кількістю зареєстрованих законопроєктів серед львівських депутатів — тільки 9 із 261 його ініціативи набули чинності, що свідчить: у законодавчій роботі кількості не достатньо. У Михайла Бондара цей показник становить 7% (9 із 124), Андрія Лопушанського (2 з 26) та Софії Федини (9 зі 108) — близько 8%, Олега Синютки (8 із 83), Миколи Княжицького (11 зі 111) та Володимира В’ятровича (7 із 69) — по 10%, Галини Васильченко — 12% (19 зі 164), Романа Лозинського (23 зі 174) та Павла Бакунця (12 із 84) — близько 14%.

Фракційне голосування

Загальна структура голосувань Верховної Ради протягом поточної каденції мала спільну тенденцію, яка змінилася в бік позитивного голосування. Показник голосування «за» законодавчі ініціативи за підсумками трьох років роботи парламенту зріс із 37% станом на липень та кінець 2021 року до майже 40% станом на серпень 2022 року. Причиною такого зростання стала повномасштабна російська агресія проти України, яка змусила консолідувати зусилля всіх парламентських фракцій для оперативного та консенсусного прийняття законодавства в умовах воєнного стану після 24 лютого.

Водночас із цієї ж причини показник утримання від голосувань серед народних депутатів зменшився з 35% (станом на грудень 2021) до 29,6% станом на зараз. Також дещо зменшився показник відсутності депутатів під час голосувань — з 17,6% до 16,2%. Натомість дещо зросли показники тих, хто не бере участі в голосування, хоча перебуває у сесійній залі — з 9,6% до 11,6%, а також голосування «проти» — з 2,1% до 3,1%.

Таблиця 4. Структура голосувань депутатського корпусу Верховної Ради у період з вересня 2019 до серпня 2022 року

У фракційній структурі голосувань цікаво те, що за підсумками трьох років роботи Верховної Ради поточного скликання лідером позитивного голосування «за» питання, які виносили на розгляд у сесійну залу протягом 2019–2022 років, є не фракція президентської партії «Слуга народу», а депутатська група «Довіра». Втім, ця тенденція спостерігається протягом усіх трьох років. Відповідно, «Довіра» позитивно голосує у майже 52% випадків, Дещо менше — 44% — ВО «Батьківщина», і лише після них — фракція «Слуги народу» з майже 43%. Нижче за цим показником — «За майбутнє» (36%), «Європейська Солідарність» (34%), «Опозиційна платформа — За життя» та позафракційні депутати (по 30%). Найнижчий показник голосування «за» у депутатів фракції «Голос» —- лише 28%.

Якщо порівнювати ці дані з підсумками перших двох років роботи Верховної Ради, то можна помінтити, що суттєво зрііс показник голосувань «за» від депутатів з «ОПЗЖ», який тоді становив лише 25%. Очевидно, поведінка депутатів фракції після 24 лютого змінилася. Крім цього в результаті саморозпуску цієї фракції на її основі утворено дві депутатські групи: 22 квітня — «Платформа за життя та мир», куди увійшло 25 колишніх депутатів фракції «Опозиційна платформа — За життя», а 22 травня — «Відновлення України» у складі 17 депутатів. Їхні показники підтримки законодавчих ініціатив у сесійній залі становлять 26% та 34% відповідно.

Більш як у кожному третьому голосуванні депутати фракцій «Голос», «Європейська Солідарність» та «Слуга народу» утримуються від голосування — 38%, 37% та 36% відповідно. Це зрозуміло у випадку опозиційних фракцій, але дещо дивно щодо партії, яка формує парламентську більшість. В інших фракцій та груп цей показник удвічі нижчий і коливається у межах 19% — 11%. Натомість серед них найвищі показники пропущених голосувань через відсутність у сесійній залі. Зокрема, у позафракційних депутатів він становить 34%, депутатської групи «Платформа за життя та мир» — 33%, «Відновлення України» — 30%, а у фракцій ВО «Батьківщина» — 28%, «Опозиційної платформи — За життя» — 26%, а «За майбутнє» — 23%.

Частіше за інших Ігнорують голосування в сесійній залі депутати фракцій «Опозиційна платформа — За життя» (29% усіх голосувань), «За майбутнє» (26%), груп «Платформа за життя та мир» (23%), «Відновлення України» (20%) та «Довіра» (18%), а також позафракційні обранці — 16%. «Проти» найчастіше голосують депутати фракцій «Голос» (4,2%), «Опозиційна платформа — За життя» (3,9%), «Слуга народу» (3,6%), групи «Платформа за життя та мир» (3%), а також фракції ВО «Батьківщина» (2,8%) і «Європейська Солідарність» (2,7%).

Таблиця 5. Відсоткове співвідношення структури голосувань депутатаських фракцій та груп

Голосування депутатів із Львівщини

Структура персональних голосувань народних депутатів з Львівської області протягом трьох років також демонструє тенденцію, помітну я в їхній роботі. Серед них є обранці, які традиційно «безвідмовні» й голосують переважно «за», є ті, котрі надають перевагу дотримуватися «нейтралітету», утримуючись під час голосувань, а є й «прогульники», які або часто не ходять на засідання, або, навіть, будучи присутніми, просто ігнорують цей свій депутатський обов’язок.

Серед львівських депутатів, які регулярно надавали перевагу позитивному голосуванню, — Тарас Батенко і Михайло Цимбалюк. У близько 70% випадків вони голосували «за» рішення, які розглядалися у сесійній залі протягом 2019–2022 років. В інших випадках перший частіще утримувався (12%) та ігнорував голосування (11%), тоді як другий — утримувався (22%) або голосував «проти» (5%). Серед так званих «безвідмовних» обранців також Степан Кубів, 58% голосувань якого — «за», Павло Бакунець — 50%, а також Юрій Камельчук (47%), Святослав Юраш (45%), Ростислав Тістик (45%), Михайло Бондар (43%), Мар’ян Заблоцький (43%), Андрій Кіт (43%), Остап Шипайло (43%) та Орест Саламаха (42%). Закономірно, що серед них найбільше представників пропрезидентської парламентської більшості, але є й депутати, у яких високі всі інші кількісні показники парламентської роботи. Натомість найнижчі показники голосування «за» у Тараса Козака (5%), Андрія Лопушанського (24%), Наталії Піпи (27%), Ярослава Дубневича (28%), що, серед іншого, можна пов’язати з їхнім низьким рівнем відвідуваності засідань, оскільки вищезгаданий показник вираховується від загальної сукупності голосувань за три роки.

Серед тих, хто найчастіше утримувався під час голосувань, найбільше представників опозиційної фракції «Європейська Солідарність», що цілком логічно. Замість голосувати «проти» (чого, як показує багаторічна практика моніторингу, українські парламентарі не люблять) вони висловлюють свою незгоду через своєрідний «нейтралітет». Найвищий цей показник у Миколи Величковича, Софії Федини, Володимира В’ятровича та Андрія Парубія, — 50%, 49%, 49% та 47% усіх їхніх голосувань за підсумками останніх трьох років. Галини Васильченко утримувалася у 46% голосувань, Олег Синютка — 45%, Роман Лозинський, Святослав Юраш та Михайло Бондар — по 43%, Орест Саламаха — 41%, Ростислав Тістик — 40%, а Наталія Піпа та Микола Княжицький — по 38%.

Найвищий показник відсутності під час голосувань у Тараса Козака (68%), Ярослава Дубневича та Андрія Лопушанського — по 37%, оскільки ці депутати загалом пропускали багато засідань. Наступні за цим показником — Наталія Піпа (17%), Ярослав Рущишин (16%), Євген Петруняк (15%), Андрій Кіт (15%), Галина Васильченко (14%), а також Остап Шипайло (11%), Роман Лозинський (11%), Орест Саламаха (10) та Микола Княжицький (10). Самі обранці часто пояснюють такі показники великою кількістю технічних і процедурних голосувань, які не безпосереднь не стосуються законопроєктної роботи. Частково це справді так, але інше пояснення цієї ситуації полягає у тому, що вона пов’язана з «прогулами» пленарних засідань. Найбільш сумлінно відвівують засідання Михайло Цимбалюк (2% пропущених голосувань), Степан Кубів (3%), Юрій Камельчук, Павло Бакунець, Микола Величкович та Михайло Бондар — лише по 4%.

Таблиця 6. Структура голосувань депутатів з Львівщини у період  2019–2022 років

Частіше за інших серед обранців із Львівщини ігнорують свій депутатський обов’язок участі в голосуваннях Ярослав Дубневич та Андрій Кіт. Під час близько 31% голосувань вони були присутні на пленарному засіданні, але не брали участі в голосуванні. У Тараса Козака та Остапа Шипайла цей показник становить близько 25%, Мар’яна Заблоцького та Павла Бакунця — 19%, Наталії Піпи — 15%, Андрія Лопушанського — 14%, а Миколи Княжицького та Юрія Камельчука — близько 13%. Найбільш відповідальні — Михайло Цимбалюк, у якого цей показник дорівнює лише 2%, Ярослав Рущишин (4%), Михайло Бондар (5%), Євген Петруняк (5%), Степан Кубів (5%).

Традиційно найменш популярною формою голосування серед народних депутатів залишається «проти». Найчастіше нею користуються Ярослав Рущишин з показником 15% від усіх його голосувань, Євген Петруняк — 12%, Мар’ян Заблоцький — 11%, Юрій Камельчук — 9% та Михайло Бондар — 6%. Практично ніколи не голосують «проти» Ярослав Дубневич (лише 11 разів), Андрій Кіт (42 рази), Тарас Батенко (73 рази), Тарас Козак (87 разів), Орест Саламаха (106 разів) та Павло Бакунець (202 рази).

Таблиця 7. Структура голосувань депутатів з Львівщини після 24 лютого 2022 року

Окремо варто звернути увагу на показники голосування після 24 лютого. В результаті консолідації парламенту та необхідності консенсусного прийняття рішення суттєво зріс рівень позитивного голосування і знизилися негативні показники. За цей період у Верховній Раді відбулося 15 пленарних засідань і 860 голосувань. У 16 з 26 львівських депутатів показник голосування «за» становить більше 50%. Найвищий він — в Андрія Кота (83%), Тараса Батенка (80%), Юрія Камельчука (74%), Остапа Шипайла (74%), Павла Бакунця (73%) та Ростислава Тістика (73%). У зв’язку з раніше згаданими причинами цей показник низький у Тараса Козака (жодного голосування), Романа Лозинського (3%), а також Ярослав Дубневича (6%) й Андрія Лопушанського (30%). У цих депутатів високий показник відсутності під час голосувань. Дещо менше пропускали голосування Орест Саламаха, Мар’ян Заблоцький та Ярослав Рущишин — 33%, 20% та 19% відповідно.

Надзвичайно низькими були показники голосування «проти». Бідльше за інших так голосували хіба що Ярослав Рущишин (6%) та Михайло Цимбалюк (4%). Також суттєво менше, ніж до 24 лютого, львівські обранці утримуються від голосувань. Цей показник становить від 33% до 39% від усіх їхніх голосувань протягом останніх п’яти місяців в Олега Синютки, Михайла Бондара, Володимира В’ятровича, Миколи Величковича, Миколи Княжицького, Софії Федини тощо. Водночас не до кінця зрозуміло, чому, вже будучи у сесійній залі Верховної Ради, Роман Лозинський (50%), Наталія Піпа (44%), Галина Васильченко (34%), Євген Петруняк (30%), Мар’ян Заблоцький (27%), Павло Бакунець (24%) частіше за інших обранців із Львівщини ігнорували голосування.

Депутатські виступи

Протягом трьох років роботи поточного скликання Верховної Ради народні депутати «наговорили» на 498 годин та 37 хвилин або майже 21 добу виступів non stop. Такий хронометраж вони отримали в результаті 25 693 виступів. Найбільш активними у використанні цього інструменту парламентської роботи були депутати фракції «Слуга народу», в активі яких 4 837 виступів тривалістю понад 93 години, «Опозиційна платформа — За життя» (сукупно у двох депутатських груп — 4 624 виступи тривалістю понад 91 годину), а також ВО «Батьківщина» — 3 920 виступів тривалістю понад 90 годин. Попри близькі показники, варто врахувати кількісний склад кожної з фракцій, оскільки він суттєво різниться. Крім того, слід звернути увагу на те, що загальний хронометраж часто не корелюєз кількістю виступів, що вказує на їх різну середню тривалість у кожної з фракцій.

Далі за активністю сесійних виступів — депутати фракції «Європейська Солідарність» та позафракційні, кількісні показники виступів у яких різняться несуттєво (3 840 та 3 670 відповідно), але їхній хронометраж різниться — майже 78 годин та 47 годин відповідно. «Голос» наговорив на 46 годин протягом 2 425 виступів, а група «Довіра» — 30 годин протягом 1 306 виступів. Найменше виступали депутати фракції «За майбутнє», в активі яких 1 071 виступ у сесійній залі тривалістю майже 23 години.

Таблиця 8. Показники парламентських виступів депутатських фракцій та груп у 2019–2022 роках

Парламентські виступи львівських депутатів

Протягом трьох років 26 народних депутатів, які представляють Львівщину, виступали 2 596 разів загальною тривалістю майже 52 години. Це майже 10% від усієї кількості виступів в українському парламенті за цей час. Відповідно, робимо висновок, що львівські депутати надзвичайно активно використовують цей інструмент депутатської діяльності.

Михайло Цимбалюк і Тарас Батенко, як і в більшості іншої своєї парламентської діяльності, є найактивнішими спікерами серед депутатів з Львівщини. Вони 441 та 438 разів брали слово тривалістю близько 10 годин кожен. Удвічі менше,  але також активно виступають у парламенті Микола Княжицький, Павло Бакунець та Роман Лозинський, кожен із яких наговорив на 4–5 годин. Степан Кубів, Софія Федина, Галина Васильченко, Володимир В’ятрович та Михайло Бондар брали слово 139, 145, 129, 139 та 143 рази відповідно загальною тривалістю від понад двох годин до однієї години. Годину сукупно виступали також Олег Синютка (56 разів), Наталія Піпа (71 раз) та Ярослав Рущишин (97 разів).

Варто відзначити відмінність між кількістю і тривалістю виступів — деякі обранці виступають значно рідше, ніж їхні колеги, але набагато довше, що може вказувати на те, що їхні виступи частіше лунають із трибуни — для представлення законодавчих ініціатив, позиції комітету або фракції, і рідше — короткими репліками чи коментарями.

Решта 13 львівських депутатів виступали тривалістю не більше 50 хвилин і нечасто брали участь у парламентських обговореннях. Тарас Козак протягом трьох років жодного разу не брав слова у Верховній Раді, а Святослав Юраш та Євген Петруняк виступали лише по два рази тривалістю кілька хвилин. Наприклад, Андрій Лопушанський брав слово 18 разів, але сукупно його виступи тривали лише дві хвилини, а Микола Величкович — 63 рази тривалістю 25 хвилин, Ярослав Дубневич — 9 разів тривалістю 29 хвилин, що пов’язано з його виступали як члена депутатського комітету, а Андрій Парубій — 16 разів протягом 39 хвилин.

Таблиця 9. Показники парламентських виступів львівських депутатів у період 2019–2022 років

Висновки

Дослідження парламентської роботи 26 народних депутатів-мажоритарників та «списочників», які представляють Львівську область у Верховній Раді показало, що переважна більшість із них активно працюють і мають високі показники діяльності. Ця тенденція спостерігається протягом усього періоду роботи українського парламенту ІХ скликання. Водночас обставини повномасштабної російської агресії після 24 лютого позитивно вплинули на кількісні показники голосування та ефективність законодавчої діяльності як усього депутатського корпусу, так і індивідуально окремих депутатів. Причиною стала вимушена консолідація парламентських фракцій і часто консенсусне голосування для оперативного й ефективного прийняття рішень.

За підсумками трьох років роботи Верховної Ради поточного скликання загалом зареєстровано 5 167 законопроєктів, 84% з яких або 4 330 проєктів законів підготували народні депутати. З-поміж них чинності набули 898 законопроєктів, що становить 17%. Натомість ефективність законопроєктної роботи окремо львівських депутатів становить 15% — із 2 562 проєктів законів, до реєстрації яких вони причетні, лише 387 стали законами.

Серед львівських народних депутатів найбільш активну законопроєктну роботу протягом останніх трьох років провадили Михайло Цимбалюк (261 ініціатива), Юрій Камельчук і Тарас Батенко. Наступні за цим показником — Наталія Піпа, Роман Лозинський та Галина Васильченко, хоча у різний період вони перебували на різних місцях цього рейтингу. Найменшу активність у законопроєктній роботі проявили Орест Саламаха, Андрій Лопушанський, Остап Шипайло, Тарас Козак та Андрій Парубій. Тим часом найбільше прийнятих законів в активі Юрія Камельчука, Тараса Батенка, Наталії Піпи, Романа Лозинського, Євгена Петруняка та Ярослава Дубневича.

Показник голосування народних депутатів «за» законодавчі ініціативи за підсумками трьох років роботи зріс із 37% з липня 20221 року до майже 40% станом на серпень 2022 року. У 30% вони утримувалися від голосування, 16% — пропустили через «прогул» пленарних засідань, у 12% — не голосували попри присутність у сесійній залі і лише у 3% — голосували «проти». Серед львівських депутатів показник позитивного голосування після 24 лютого 2022 року суттєво зріс. До повномасштабної агресії лише 4 обранці більше ніж у 50% випадків голосували «за», а після — таких вже 16. Тарас Батенко та Михайло Цимбалюк у близько 70% голосувань підтримували рішення, які розглядалися у сесійній залі протягом 2019–2022 років. Микола Величкович, Софія Федина, Володимир В’ятрович та Андрій Парубій частіше за інших утримувалися від голосування. Тарас Козак, Ярослав Дубневич та Андрій Лопушанського «прогуляли» найбільше голосувань.

За три роки народні депутати виступили у парламенті 25 693 рази загальною тривалістю понад 498 годин. Майже 10% від усієї кількості виступів — в активі львівських депутатів, які виступали 2 596 разів загальною тривалістю майже 52 години. Найактивнішими були Михайло Цимбалюк, Тарас Батенко, Микола Княжицький, Павло Бакунець та Роман Лозинський.