Народні депутати-мажоритарники Львівщини у Верховній Раді ІХ скликання. Частина 2: Показники діяльності протягом перших трьох місяців роботи

Студенти кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка проаналізували діяльність 12 народних депутатів, обраних в одномандатних округах Львівської області. Предметом дослідження були різні компоненти депутатської діяльності в парламенті та у виборчих округах під час дев’ятої сесії Верховної Ради ІХ скликання у період з 28 серпня до 30 листопада 2019 року: аналіз відвідування обранцями пленарних засідань, структура голосувань та слідування лінії фракції, виступи під час засідань ради, відвідування засідань профільних комітетів, скерування депутатських запитів і законотворча діяльність.

За результатом останніх парламентських виборів, до Верховної Ради потрапило чимало нових облич, представники новостворених політичних сил “Слуга народу” та “Голос”. Зокрема серед переможців є 6 мажоритарників, які вперше стали народними депутатами, без попереднього досвіду парламентської діяльності. Це: Наталія Піпа, Ярослав Рущишин, Галина Васильченко, які представляють фракцію «Голос» та Орест Саламаха і Юрій Камельчук – «Слуги народу», що входять до складу парламентської більшості. Також у Верховній Раді вперше Павло Бакунець, який входить до складу депутатської групи «Довіра» і має за плечима досвід депутата міської ради та міського голови Яворова.

Інші народні обранці раніше вже були депутатами 8-го скликання і наразі представляють різні фракції та депутатські групи До складу фракції партії «Європейська Солідарність» входять Микола Княжицький, Михайло Бондар і самовисуванець Андрій Лопушанський. У складі депутатської групи позафракційних депутатів «За майбутнє» перебувають Ярослав Дубневич та Тарас Батенко, який обіймає посаду співголови. Позафракційний Андрій Кіт є самовисуванцем і входить до складу депутатської групи «Довіра».

Досліджуючи різні компоненти діяльності, ми хочемо показати специфіку роботи народного депутата і рівень виконання львівськими мажоритарниками своїх обов’язків та повноважень. У нашому попередньому матеріалі вже зібрані  профайли та проаналізовані основні пункти передвиборчих програм народних обранців Львівщини у Верховній Раді ІХ скликання. Цією ж публікацією заохочуємо до знайомства із показниками, які ілюструють їх активність, відповідальність і сумлінність у роботі.

Відвідування пленарних засідань та комітетів Верховної Ради України мажоритарниками Львівщини.

29 серпня 2019 року розпочала роботу перша сесія Верховної Ради України ІХ скликання. Станом на 30 листопада Рада тривала друга сесія і вже відбулося 39 пленарних засідань. Ми вирішили з’ясувати як львівські депутати відвідують пленарні засідання, оскільки це не просто показник їхньої особистої сумлінності, а й прямий депутатський обов’язок. Дослідження базується на даних з офіційного сайту Верховної Ради. 

До уваги слід взяти певні процедурні зміни: з 1 листопада скасовано паперову реєстрацію – підтвердження присутності фіксується шляхом активації карти у системі «Рада» і натисканням кнопки «за».  Перевагою нової системи є те, що у разі, якщо народний депутат не зареєструвався у такий спосіб, але протягом пленарного засідання здійснював голосування з питань порядку денного, він таки вважатиметься зареєстрованим за допомогою електронної системи. Всі дані відображені на сайті, з якого легко отримати інформацію та зробити попередні висновки з приводу запізнень обранців.

Загалом можна стверджувати, що депутати мажоритарники Львівської області мають високі показники відвідуваності пленарних засідань, адже лише у двох з них він становить нижче 90% . Серед них є «відмінники» Микола Княжицький, Ярослав Рущишин і Тарас Батенко, які мають 100% показник присутності. Трохи нижчим цей показник у депутатки Галини Васильченко  – 97%, яка за три місяці пропустила одне засідання. По два «прогули» у Михайла Бондара, Ореста Саламахи, Павла Бакунця та Андрія Кіта з показником 95%. Трохи більше пропусків (по 3) мають депутати Ярослав Дубневич і Юрій Камельчук, відповідно який відвідуваність становить 92%. Наталя Піпа у зв’язку з лікарняним пропустила 8 пленарних засідань, а тому 79% відвідуваності. Аутсайдером у цьому компоненті є Андрій Лопушанський, який пропустив 16 засідань ради, що відповідає дисциплінованості на рівні 59%.

Однак відвідуваність не завжди корелюється з результативністю. Навіть ті, хто не грішать пропусками, подекуди запізнюються на пленарні засідання, або не беруть участі в голосуванні, роблять це не активно, про що буде зазначено у наступному розділі дослідження.

Робота в комітетах також є важливим обов’язком народного депутата. Комітети виконують законопроектну, організаційну та контрольну функції, а це означає, що і робота у ньому депутата має аналогічний характер. Тому ми вирішили перевірити наскільки  відповідальними є депутати у цьому компоненті своєї діяльності. Показники відвідуваності засідань профільних комітетів у львівських мажоритарників виявились дещо нижчими. Цього разу лише чотири обранця відвідало більше 90% засідань, тоді як у половини львівських мажоритарників цей показник становить близько 75%.

Враховуючи ту обставину, що кількість засідань у кожному комітеті за той самий період відрізняється, то показник дисциплінованості вираховувався у межах кожного комітету окремо. У наведеній нами таблиці вказано назву комітету, до якого входить депутат, та фактична кількість засідань, що відбулась з 29 серпня по 30 листопада 2019 року. Інформація про присутність депутатів були взяті з веб-сайту кожного комітету.

Протягом досліджуваного періоду депутатами «відмінниками» виявились представники партії «Слуга народу» Орест Саламаха та Юрій Камельчук, які відвідали усі 14 та 11 засідань комітетів відповідно. Наступна трійка мажоритарників з достатньо високим показником – Тарас Батенко, у якого 1 пропуск з 14 засідань (присутність 93%), Микола Княжицький – 1 пропуск з 12 (присутність 92%) і Михайло Бондар – 2 пропуски з 11 (присутність 82%).

Усередненим результатом присутності депутатів на засіданнях комітетів становить від 71% до 75%, що вказує на нижчий рівень відвідуваності у порівнянні з пленарними засіданнями. У цю категорію потрапив Ярослав Рущишин з 3-ма пропусками з-поміж 12 засідань (75% присутності), Галина Васильченко, яка була членом комітету з найбільшою кількістю засідань, пропустивши 5 з 19 засідань (присутність 74%), Ярослав Дубневич пропустив 3 з 11 засідань (присутність 73%) і Андрій Лопушанський, який пропустив 4 з 14 засідань (присутність 71%). Один із найнижчих показників дисциплінованості у комітетській роботі в Андрія Кота, який був відсутнім на 4 з 11 засіданнях (це 63%). Найменш дисциплінованим серед львівських мажоритарників у комітетській роботі виявився Павло Бакунець, який пропустив майже половину засідань (7 з 15), з показником відвідуваності лише 53%.

На жаль, не вдалося дослідити роботу в Комітеті з питань освіти, науки та інновацій, секретарем якого є депутатка Наталія Піпа, оскільки інформація на веб-сайті комітету не оновлювалась з 2017 року, що унеможливило отримання даних для дослідження.

Порівнявши відвідуваність пленарних засідань та засідань комітетів, можна дійти висновку, що депутати майже регулярно з’являються на пленарних засіданнях Верховної Ради та мають загалом високий показник відвідуваності по обох компонентах. Наприклад, серед таких депутатів можна відзначити Миколу Княжицького (100% та 92%), Ореста Саламаху (95% та 100%), Тараса Батенка (100 % та 93%) і Юрія Камельчука (92% та 100%). Дещо гірші показники, проте також непогані у Михайла Бондара (95% і 82%), Ярослава Рущишина (100% і 75%), Галини Васильченко (97% і 74%).

Однак така ситуація не у всіх, тому що роботою в комітетах деякі депутати час від часу нехтують та приходять на засідання рідше, що можна помітити у відсотковому значенні. До таких можемо зарахувати двох з них: Павло Бакунець, у якого відвідуваність пленарних засідань практично відмінна (95%), але засідання профільного комітету він відвідував лише на 53%, а також Андрій Кіт з показниками 95% та 63% відповідно.

До «антирейтингу» потрапив Андрія Лопушанського, у якого у порівнянні з іншими колегами найнижчі показники відвідування як пленарних засідань, так і засідань комітету  – 59% та 71% відповідно.

Показники голосувань мажоритарників Львівщини.

З наведених вище даних ми бачимо, що показник відвідуваності депутатами пленарних засідань є високим. Однак один лиш факт фізичної присутності  не може свідчити про сумлінність народного обранця. Участь у голосуваннях за питання порядку денного є набагато істотнішим індикатором.

Голосування у свою чергу може бути активним («за», «проти» та «утримався») та пасивним (не голосування та відсутність під час голосування). Активне голосування в деяких випадках може визначатися лінією фракції. Це коли депутати, які входять до складу певної фракції колективно узгоджують своє рішення і голосують у відповідності до нього. Пункт «не голосував» це, по факту, ігнорування голосування. Тобто, коли воно триває, але депутат, знаходячись в сесійній залі з якихось причин нехтує своїм прямим обов’язком та не голосує. «Відсутній» в свою чергу означає, що депутат фізично не присутній на засіданні під час голосування.

За досліджуваний період в Верховній Раді відбулось 1158 голосувань. Аналіз показав, що львівські депутати-мажоритарники мають не надто високі показники активного голосування. Лідерами залишаються представники правлячої партії Юрій Камельчук з результатом 95% (1098 голосувань) і Орест Саламаха – 90% (або 1044 голосувань). Досить непогану статистику у порівнянні з іншими мають Ярослав Рущишин (84% або 970 голосувань) та Михайло Бондар (79% або 911 голосувань).

У решти восьми депутатів цей показник достатньо низький, оскільки не становить вище 75%. Особливо ця проблема помітна у порівнянні з показниками відвідуваності, що, як вже зазначалось, є достатньо високими. Найближчими до цього показника є депутатка Галина Васильченко з результатом 74% активного голосування (861 голосування) і Тарас Батенко – 72% (838 голосувань).

Також серед депутатів, які взяли участь у більш ніж половині від усіх голосувань за проаналізований період є Наталія Піпа (64% або 738 голосувань), Микола Княжицький (62% або 715 голосувань) і Павло Бакунець (59% або 82 голосування).

Решта троє львівських депутатів потрапляють до антирейтингу по даному компоненту, оскільки в їхньому активі менше 50% активного голосування. Отже, один з найнижчих цей показник в Андрія Лопушанського 42% (483 голосування). Такий відсоток пояснюється тим, що депутат не тільки зловживає «прогулами» у 29% (331 голосувань), а й ігнорував голосування будучи присутнім на засіданні у 30% або 344 голосуваннях. В активі Ярослава Дубневича участь лише у 35% або 402 голосуваннях, хоча показник відвідування пленарних засідань у нього 92%. Причиною цього є той факт, що попри свою присутність у сесійній залі він проігнорував 47% голосувань (540) і був відсутній при 19% або 216 голосуваннях. Найнижчий показник активного голосування в Андрія Кіта – лише25%, що становить участь лише у 286 голосуваннях, хоча його показник присутності на пленарних засіданнях становить 95%. Натомість показник проігнорованих ним голосувань становить 60% або 695 голосувань, тоді як він був відсутній при 15% голосувань.

Крім цього достатньо високі показники ігнорування голосування у Павла Бакунця 33% (378 голосувань), Миколи Княжицького 29% (336 голосувань), Тараса Батенка 27% (316 голосувань) та Галини Васильченко 18% (207 голосувань), а показник відсутності під час голосувань в Наталії Піпи – 21% (242 голосування).

Серед причин цього негативного явища може бути те, що після електронної реєстрації депутати залишають своє робоче місце, хоча карта залишається у системі і займаються іншими справами за межами сесійної зали чи парламенту під час процесу голосування.

Голосування проти лінії фракції

Додатково в рамках дослідження було виділено компонент голосування всупереч лінії фракції, який є достатньо умовним і ставитись до нього потрібно критично. Разом з тим ми вирішили поглянути на цей показник для того, щоб з’ясувати наскільки у процесі голосування львівські депутати керуються позицією своєї фракції або депутатської групи. Цей показник визначається як відсоток рішень від загальної сукупності рішень, за які депутат проголосував не так як більшість представників його фракції/групи. Ці дані були отримані завдяки сайту “Вони голосують для тебе – Як голосує Твій депутат?”.

Серед львівських мажоритарників найвищий показник голосування проти фракційної лінії має представник Європейської солідарності Михайло Бондар з показником 43%. Наступними за цим показником позафракційні депутати і члени депутатської групи “Довіра” Павло Бакунець (37%) і Андрій Кіт (26%). Подібний показник у ще одного представника Європейської солідарності Андрія Лопушанського – 31%. Усереднений показник серед львівських мажоритарників становить близько 22%. Всупереч фракції найменше голосують представники нових політичних партій “Слуга народу” і “Голос”, показники яких коливаються у діапазоні лише 11-16%.

Виступи під час пленарних засідань

Однією з доступних для народного депутата форм діяльності є можливість виступів під час пленарних засідань ради з питань порядку денного та питань пов’язаних з реалізацією ним своїх повноважень. Хоча це право, а не обов’язок обранців ми звертаємо увагу на цей компонент для того, щоб з’ясувати наскільки активно львівські мажоритарники користувалися цією можливістю.

Протягом трьох місяців, які аналізуються в рамках дослідження усі 12 мажоритарників Львівщини сумарно брали слово 179 разів, з яких 104 виступи з місця, а 75 виступів з трибуни. Проте не усі з них робили це однаково активно. Найчастіше у сесійній залі виступали Тарас Батенко – 77 разів, що становить 43% від усіх виступів львівських мажоритарників. Також активно брали слово Микола Княжицький (41 рази) і Михайло Бондар (27 разів). Сумарно в активі цих трьох обранців 81% від усіх виступів львівських мажоритарників. Решта з них були не надто активними під час обговорень у сесійній залі, а троє (Орест Саламаха, Андрій Лопушанський та Андрій Кіт) жодного разу не брали слова.

Законотворча діяльність

Загалом протягом трьох проаналізованих місяців депутати-мажоритарники Львівщини були причетні до підготовки 129 законодавчих ініціатив, з них 115 це проекти законів, а решта 14 – проекти постанов. Найбільш активну участь у законотворчому процесі брав Михайло Бондар, в активі якого дотичність до 25 законопроектів і двох проектів постанов. Однакову значну кількість ініціатив, а саме по 18, підготували Микола Княжицький та Андрій Лопушанський.

Близькими до усереднених є кількісні показників інших п’яти львівських мажоритарників, а саме Тараса Батенка (13 ініціатив), Юрія Камельчука (13 ініціатив), Галини Васильченко (10 ініціатив), Андрія Кіта (9 ініцітив) і Наталії Піпи (9 ініціатив). Найменшу ж кількість ініціатив за досліджуваний період подали Ярослав Дубневич – 6, а також новачки у Верховній Раді Павло Бакунець – 4, Ярослав Рущишин та Орест Саламаха – по 2.

В описі законотворчості були згадані переважно не унікальні законопроекти (в авторському колективі часто фігурують кілька львівських мажоритарників), так як більшість ініціатив подані колегіально, деякі з них мають кількох авторів мажоритарників. Для прикладу, Проект закону про Державний бюджет України на 2020 р., де серед співавторів фігурують О. Саламаха, Т. Батенко, А. Лопушанський, чи законопроект “Про столицю України – місто-герой Київ” – Я. Дубневич та А. Кіт та інші.

Однак кількість не завжди означає якість. Висока активність у законотворчому процесі хоч і є однією з ознак належного виконання народним депутатом своїх обов’язків, але в деяких випадках це може перетворюватись на законодавчий «спам» через низьку якість законодавчих ініціатив, а також відсутність шансів бути прийнятими. Власне ця проблема створює немало труднощів для ефективної діяльності Верховної Ради, перевантажуючи роботу в комітетах та сесійній залі. Тому, що частина депутатів працює на кількісні показники, їхні законопроекти є неякісними та не є необхідними.

Крім дослідження кількісних показників законотворчої діяльності також було здійснено поверховий аналіз проблематики поданих депутатами ініціатив і які з них в результаті набули чинність. Адже багато внесених законопроектів так і не набувають чинності та лишаються на опрацюванні профільних комітетів. Водночас серед досліджуваних нами народних обранців є й такі, які можуть похизуватися наявності в активі прийнятих законопроектів.

Михайло Бондар, який скерував найбільше проектів законів і постанов, найчастіше опікується питаннями паливно-енергетичної сфери (природний газ, ринок електричної енергії, біопаливо, використання ядерної енергії). Наступні дві популярні тематики цього депутата – внесення змін до Податкового кодексу та питання євроатлантичної інтеграції України.

Наталія Піпа зареєструвала найбільшу кількість ініціатив, що стосуються врегулювання різних аспектів депутатської діяльності та роботи Верховної Ради, а також кілька, що стосуються малого бізнесу і заходів з детінізації обігу товарів й послуг.

Микола Княжицький, очевидно, з огляду на особисті професійні інтереси, є ініціатором законопроекту про державну підтримку кінематографії в Україні, який вже набув чинність, а також ініціатором внесення змін до Закону «Про телебачення і радіомовлення». Як і в його колеги по фракції, Михайла Бондара, в його активі багато ініціатив щодо євроатлантичної інтеграції України.

В активі депутатки Галини Васильченко один законопроект, що став чинним нормативним актом – законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання статусу та соціальних гарантій окремим особам із числа учасників антитерористичної операції».

Всі четверо вище згадані народні обранці були причетними до подання законопроекту, який стосувався державного визнання і підтримки Пласту – Національної скаутської організації України.

Лише дві законодавчі ініціативи у Ярослава Рущишина, які стосуються удосконалення державної системи правової охорони інтелектуальної власності та внесення змін до деяких законодавчих актів щодо детінізації ринку металургійної сировини та операцій з металобрухтом.

Зі змісту ініціатив Ярослава Дубневича можна зробити висновок, що депутат займався внесення змін до Закону України “Про столицю України – місто-герой Київ” і внесення змін до статті щодо перейменування Кіровоградської та Дніпропетровської області (до подання цих законопроектів були причетними також Михайло Бондар, Микола Княжицький та Андрій Лопушанський). Крім цього інші законодавчі ініціативи стосуються судноплавства, промислового виробництва,  малого та середнього підприємництва  і щодо забезпечення захисту педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.

Найбільш поширена проблематика ініціатив Андрія Лопушанського стосується питань бюджету, дві з яких вже набули чинність. Також, виходячи із тематики поданих законопроектів, депутат був зосереджений на питанні державної політики у сфері європейської інтеграції, стимулюванні економічного розвитку гірських населених пунктів та на законодавстві про захист економічної конкуренції.

Депутат Тарас Батенко скерував 13 законодавчих ініціатив, з яких дві набуло чинність, одна з яких Постанова про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв (скерована разом з М.Княжицьким). Він так само неодноразово подавав  проекти по Бюджетному кодексу. Одна з ініціатив має безпосереднє відношення до Львівської області, зокрема зміна і встановленню меж міста Глиняни Золочівського району.

Досить активно проявляє себе у законотворчості Юрій Камельчук, який фігурує серед авторського колективу 13 законопроектів, з яких чотири набули чинність. Сюди відносяться закон про створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, Закон “Про ринок електричної енергії”, Закон про транспортування природного газу і закону, що стосується недоторканності народних депутатів України.

Одна з дев’яти ініціатив про внесення змін до Земельного кодексу України, яка була зареєстрована Андрієм Кітом, набула чинність. Решта загалом присвячена внесенню змін до Податкового кодексу, питанню транспортування природного газу та використанню рідкого біопалива.

Поряд з Ярославом Рущишиним найменше проявили себе у законотворчості процесі депутати Павло Бакунець і Орест Саламаха. Павло Бакунець у своїх ініціативах піднімає питання забезпечення захисту педагогічних та наукових працівників, внесення змін до Закону “Про запобігання корупції”, змін до Бюджетного кодексу та змін до Закону “Про столицю України – місто-герой Київ”, але жоден із цих проектів поки не набув чинності. А депутатом Орест Саламахою за три місяці було скеровано лише 2 ініціативи, одна з яких все ж була прийнята.

Депутатські запити мажоритарників Львівщини

Наявність депутатських запитів не є обов’язком для народного депутата, а радше можливістю звернутися до компетентних органів для реагування на конкретні проблеми округу, інструментом контролю за їх вирішенням і способом виявити свою громадську позицію. Для нас важливо було побачити наскільки ініціативними та активними є народні обранці у цьому компоненті.

За три місяці, які були часовими рамками досліджувалися, усіма мажоритарниками Львівщини було разом скеровано 54 депутатські запити, з-поміж яких закономірно 49 індивідуальних і лише 5 колективних. Найбільшу кількість запитів скерував Михайло Бондар, а саме 23 запити (що становить 43% від усіх), з яких всі індивідуальні. Значно меншу кількість запитів скерував Тарас Батенко – 9, з них лише 1 колективний. У депутата Андрія Лопушанського загалом 6 індивідуальних запитів. На один депутатський запит менше в Андрія Кіта, 4 індивідуальні запити у Наталії Піпи, по 3 запити – у Миколи Княжицького (усі колективні) і Павла Бакунця (усі індивідуальні). Юрій Камельчук скерував лише один колективний запит. Водночас не має в активі жодного депутатського запиту Ярослав Рущишин, Галина Васильченко, Ярослав Дубневич і Орест Саламаха.

За результатами проведеного дослідження діяльності мажоритарників Львівщини за перші три місяці роботи Верховної Ради 9-го скликання ми з’ясували, що львівські обранці демонструють достатньо високі показники дисциплінованості. Зокрема 10 з 12 депутатів мають показники відвідуваності пленарних засідань вище 90%  і лише у двох із них цей показник становить менше 80%, а саме у Наталії Піпи (79%) та Андрія Лопушанського (59%). Разом з тим показник відвідуваності комітетів є помітно нижчим, адже лише 5 з 12 депутатів відвідували засідання профільних комітетів з показником вище 80% (Микола Княжицький, Михайло Бондар, Орест Саламаха, Батенко Тарас, Камельчук Юрій) . Тоді як у п’ятьох усереднений результат перебуває у межах 60-75% (Ярослав Рущишин, Галина Васильченко, Ярослав Дубневич, Лопушанський Андрій, Кіт Андрій). Найнижчий результат демонструє Павло Бакунець – 53%. Водночас не вдалось встановити результат відвідуваності комітету Наталією Піпою, тому що інформація на веб-сайті комітету давно не оновлювалась, що унеможливило отримання даних для дослідження.

Показники голосувань значно поступаються показникам відвідуваності, що довів результат порівняльного аналізу. Лише двоє депутатів (Орест Саламаха та Камельчук Юрій) сумлінно виконують обов’язок участі в голосуванні. Показник їхнього активного голосування становить вище 90%, тоді як в інших мажоритарників цей показник є нижчим. Особливо це помітно в діяльності таких депутатів як Андрій Кіт, Ярослав Дубневич, Андрій Лопушанський, Павло Бакунець, у яких показник активного голосування суттєво нижче, аніж відвідування (понад 90% відвідування і лише 45% голосування у середньому).

На загал депутати Львівщини не надто активно беруть участь в обговореннях питань порядку денного. По суті це роблять лише три депутати, а саме Тарас Батенко (77 виступів), Микола Княжицький (41 виступ) і Михайло Бондар (27 виступів), в активі яких 81% з-поміж усіх 179 виступів львівських мажоритарників.

Два важливих показники депутатської діяльності  підготовка законодавчих ініціатив та депутатських запитів. Хоча, варто зазначити, що ці показники не  корелюються між собою, адже другий не є прямим обов’язком народного обранця. Однак обидва, безперечно, показують залученість депутата, його включення у робочий процес. Так за період у три місяці львівські депутати сумарно долучились до підготовки 129 законодавчих ініціатив і скерували 54 запити. Лідером за кількісними показниками виявився Михайло Бондар, в активі якого 25 ініціатив та 23 індивідуальні депутатські запити. У порівнянні непоганий, але нижчий результат демонструє Андрій Лопушанський, який підготував 18 законопроектів та 6 індивідуальних запитів,  Тарас Батенко – 13 законопроектів та 9 запитів, Микола Княжицького – 18 законодавчих ініціатив та 3 індивідуальні запити і Юрій Камельчук – 13 законодавчих ініціатив та один запит. Помітно менші кількісні показники в Андрія Кіта, в активі якого 9 законодавчих ініціатив та 5 індивідуальних запитів. У Наталії Піпи – 9 законопроектів та 4 запити, а в Павла Бакунця – 4 законопроекти і 3 скеровані запити. Четверо депутатів, а саме Галина Васильченко, Ярослав Дубневич, Ярослав Рущишин і Орест Саламаха на своєму рахунку мають лише подані законодавчі ініціативи – 10, 6 і по 2 відповідно.

Федюк Юлія, студентка 3 курсу кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка

Скрипник Діана, студентка 3 курсу кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка

Тарас Радь, аналітик “Громадянської мережі “ОПОРА” у Львові

Інфографіка – Анжеліка Зозуля, аналітикиня “Громадянської мережі “ОПОРА” у Львові

Матеріал підготовано в рамках співпраці з кафедрою політології Львівського національного університету імені Івана Франка.